Усім привіт!
Сьогодні вже неділя і я до вас з новинами. Встаю я рано, тож сьогодні шестигодинний під'йом не минув для мене даром)))))
Ось мій звітик з підготовки до нової майбутньої роботи. Каюсь, не втрималась і трішки вже почала))))) Це як ото цукерки купувати, поки обгортку не розвернеш і не вкусиш - діла не буде!)))
Допис № 3.
А ось тут вже трішки про мою відпустку. В цьому році так співпало, що ми вперше вирішили почимчикувати у відпустку за кордон і одночасно наш постійний курорт Крим закрив дверцята. Тож поїдемо. Куди - поки не скажу, а потім опублікую невеличкого звітика-розповідь. Обов'язково візьму із собою щоденничка і буду занотовувати все найцікавіше, аби потім з цікавинкою та фото показати вам ;-)
Так от. Збираємося ми вже чи не місяць, плануємо, готуємось. І не тільки готуємось по речах, багажу, а й омуніція відповідна повинна бути. Прапорець в машині вже є, стрічечки також. Офіційний жовто-блакитний манікюрчик у мене також буде (ну, а як же без нього?) Соромно, але з вишиванками якось не склалось... Та то нічого. Думаю, у наступну подорож я їх вишию. Сама. А то ще купувати... Ні. Вишию. А ще до всього набору українських ознак у мене додався подаруночок від знайомої Наталочки, золоті ручки якої зробили для мене ось що:
Ось такі стрічечки вона мені нав'язала! Як вам? Думаю, буде кльово, правда? Радуюсь як дитя! Чого мені ще в житті потрібно, а?))))
Тож я не знаю, хто там і як, а я о відпустки готова на всі сто!
Поїдемо відпочинемо, побачимо світ, а заодно покажемо усім, що ми - з України! ;-)
Ну ось на сьогодні і все... Хоча ні, приїду з Петрівки, обов'язково відмаячусь і похвалюсь скарбом на "Райський куточок". Тож до зустрічі! ;-)) Заходьте до мене, чекатиму! ;-)
Привіт усім у моєму наспуному дописі!
Так от. Новина № 2. Як почала я вишивать "Україночку", чи "Сонячну дівчинку" (як кому заманеться), зрозуміла, що надто швидко вона у мене просувається. І як поїду у відпустку, то неодмінно її там і дошию. А що ж далі? Поки до мого "Моря" повертатись не хочу, ще трошки відпочину від громіздкої праці, тому захотілось ще чогось сонячного, теплого та милого серцю вишить. І тут же натрапила на іншу картинку з того ж таки журналу "Все о рукоделии", № 4 (19) за травень 2014 року і знайшла там ось таку красу:
Картинка невеличка, розміром 30*55 см, в палітрі ДМС на 20 кольорів. Думаю, це буде ще один кольоровий додаток у мою колекцію - галерейку!
То сьогодні субота, а я чимчикую на Петрівку за скарбом. Аякже?! Де ж я потім по Європі буду бігать та тканинку з ниточками шукать? Якщо комусь захотілось і собі таку красу, звертайтесь, надішлю схемку!
P.S.: і звичайно ж, як почну роботу, то буду звітувати! ;-))
P.P.S: давайте далі, до мого наступного посту, чекаааю!
Доброго всім раночку!
Ну що, минув тиждень, а у мене купа новин!
По-перше, я скоро їду у відпустку і це безмежно радує! По-друге, трохи просунулась у вишиванні моєї сонячної дівчинки! Небагато, але все ж таки прогресик є (я ж іще працюю на роботі), про що свідчать наступні фото:
Ось потихеньку просувається моя робота. Якщо чесно, то вишивається легко і яскраво! Палітра безмежно радує, думаю, вийде щось мега-позитивне, світле, а особливо - літнє, що звичайно ж буде в зимовий час нагадуванням про літо-літечко;-)
А ще є дещо цікавеньке у мене, але дізнаєтесь про це, якщо завітаєте у наступний запис, бо все ж таки, як-не-як, цей - про просування моєї роботи, тому мерщій до наступного мого допису, чекаю вас там!!!)))
Ну що ж, сьогодні субота, сонячний день і у мене нова робота. Тільки почала. Не втрималась)))
Знайшла цю схемку в журналі "Все о рукоделии". Така собі квіткова україночка у мене вийде. Зараз ще в процесі один проектик, про який я писала - "Море" і там ну дуже багато напівхрестиків і за простими хрестиками я встигла скучити, тож із величезним задоволенням взялась за цю україночку. Палітра кольорів не просто радує, а надихає неймовірно! Хочу вишить цю красуньку дуже-дуже!! Буду розповідати далі, як воно у мене виходить)))
Усім привіт-привіт!
Нарешті можу похвалитися своїм переїздом!
Точніше, переїздом думок у інший блог.
Точніше не так. Переїздом частини моїх думок у інший блог!
Тримайте, кому цікаво, звісно ж, лінк на мій ще один, чи новий, блог.
Чекатиму на Вас там з нетерпінням!
А цей залишаю під вишивання, бо тож окрема історія, так? Тільки не забувайте про цього, добре? Я вас дуже-дуже прошу)))))
Моя природна лінь трималась в мені досить довгий час, але прийшла пора її перемогти і все ж таки зробити ще один блог. Для думок, як то кажуть. А то цей я ж на улюблену справу створювала - на вишивання. Переїду невдовзі в іншу кімнату, так би мовити. Ще не вирішила, чи буду пости туди переносити по тегу "Моя україна" , про це я ще думаю (все ж таки, паростки ліні в мені є). Бо думок сила-силенна і мені кудись їх треба писати))))
Дещо пізніше закину нову адресу (як до ладу новий дім приведу).
Історичний момент. Проголосовано!
На дільницях - черги, довжелезні черги!
Що це значить? Це значить, що мій народ оговтався і зрозумів саму найважливішу суть. Якщо не ти сам, то ніхто! Лише в твоїх руках є все. В твоїх руках влада! І ніхто з політиків, можновладців нічого не може зробити проти волі народу. Фактор народу ніхто не може прорахувати і ми це довели. Ось тепер ми показали, що ми, браття, козацького роду. Вільний народ! Слава вам усім і безмежне дякую за цей день!
Багато від кого я чую таке питання (або твердження):
- ееее, та що ж змінилось? ніфіга не змінилось! все так само і залишилось, ті самі люди при владі, ті самі схеми, те саме управління!
І така нудьга за це бере.... Нудьга за людину, яка такі питання задає і такі речі висловлює.
І знову думки-думки-думки...
Знову не полишає відчуття недосказаності, забитості роздумами мізків... На якомусь етапі я зрозуміла, що коли пишеш, виливаєш все на папір - по поличках в голові все само собою розкладається. Ось так і зараз.
Як же я люблю море....
Я люблю приіжджати до нього, розмовляти з ним, бути у ньому... Я отожнюю його з якимось міфічним створінням. Воно для мене - живе. Воно має свою душу. Душу, до якоі я прагну щоліта. Від'іжджаючи - обов'язково з ним прощаюсь. Це традиція. Без цього ніяк. І молюся, аби Бог дав можливість потрапити до нього ще і ще....
Ось з такими думками я купувала цю схемку. Ношуся з нею день і ніч!)) З небувалим ентузіазмом взялась я за цю працю! Вже люблю і з нетерпінням буду працювати на результат!
А якщо узагальнити, то все, що зараз у нас відбуваєтся, це протистояння між європейсько налаштованим новим поколінням і совковими старуганами... Я поважаю людей у віці. Але вибачте мене, я ніколи не пробачу їм прагнення на старості своїх років загнати усе населення величезної держави у ж...пу. Тут їх немає за що поважати. Совковий мозок треба викорінювати. І коли старий дурень верещить на проукраїнського активіста, адвоката за спеціальністю "ти фашист!!!", то тут вибачте. Робимо резервацію і усіх совкових ідіотів зганяємо до купи. Хай чубляться подалі, доки віку вистачить. P.S: вибачте, але наболіло.
Це на підсвідомості. На незрозумілому рівні.
Відштовхуючи думку про таке, замислилась... А чому так? Що особисто для мене є рідна мова?
Я рівно як і всі у побуті спілкуюсь російською. Вдома з батьками - українською.. Точніше не так - суржиком, як у нас звикли говорити. І на якомусь етапі замислилась - а як я з майбутніми своїми дітьми буду спілкуватись? Адже з чоловіком на російській.... Після останніх подій питання відпало само собою. Звичайно ж - тільки українська, при чому чиста українська. А до того треба себе перевиховати. Бо якось важкувато, я вам скажу, переходити... Хоча я ні в якому разі не російськомовна людина, ні. Суржикомовна. Треба викорінювати цю звичку.
Настільки я захопилася ситуацією в нашій країні, що навіть нічого не розказую і не показую з вишивки...
А я, до речі, закінчую свою саму найбільшу і саму трудомісткішу працю - "Зимній ранок".
Ось останні штришки:
Сьогодні я випадково натрапила на цікавий фільм. Ну люблю я шариться на EX.UA в документальному розділі. Подивилась. Отримала на разі шок. Лінк - нижче.
Спитаєте моє враження?
Я в шоці. В моральному, психологічному, навіть у фізичному. Відео викликало в мені відразу, злість, обурення.
Ми навіть не усвідомлюємо, з яким мороком ми маємо справу. Наш народ навіть не підозрює, що на нас насувається. Це Мордор.
Я би поділила це відео на декілька складових.
1. Щодо "сім'ї". Наше уявлення про коло осіб наближених до Януковича настільки нікчемне порівняно з тим феодальним суспільством, яке побудоване в Росії, що ми навіть осягнути розумом цього не можемо. Те, що ми називаємо корупцією за нашими мірками - це "мєлкоє взяточничєство" порівняно з тією павутиною, яка переплетена в Росії.
2. Щодо "палаців". Ми були дуже вражені, коли побачили "шик і крАсоту" домів (ні, вже не палаців, а домів) Януковича, Пшонки... Мене теж вивертало, коли бачила золотий батон, чи ще щось подібне. Але все це померкло, коли побачила феодальні маєтки кремлівських ясновельмож. І навіть наші остогидлі кортежі не порівняються з парком Кадирова. Я сиділа з відкритим ротом протягом 3-5 хвилин, поки були кадри переміщення вищезазначеної людини.
3. Щодо Чечні. Коротко. Путін пішов в ва-банк: йому простіше платити дань Кадирову, ніж воювати в Чечні. Мудро, що тут ще сказати.
І на останок мої загальні думки.
Ще деякий час назад я задавалась питанням, чому народ такої величезної країни живе у злиднях, чому рівень життя у них навіть в деяких моментах гірший ніж у нас, чому вони мовчать, чому ніяк не протистоять режиму, чому не можуть підняти хвилю і позбутися свого Мордору? Подивившсь це відео зрозуміла - у них не вийде. Ніколи не вийде. Для того, аби навести лад на такій території, потрібно, аби полягло третина населення. У них немає свободи духу, вони піддані. Народ Росії - це раби. Як в прямому, так і в переносному значенні.
Ми ж, зкинули свого тирана, котрий мав стати, по суті "другим Кадировим", отримувати "палку" від феодального російського уряду, натомість, забезпечити "мовчання ягнят". Тобто, продати в рабство і нас.
Але народ таки вніс свої корективи в плани мороку. Тепер Пу в розпачі. Бо ніфіга не виходить. Бо якась УКРАЇНА ламає його імперію, ламає його плани.
Зараз він зробить все, аби придушити "повстання рабів". І те, що зараз відбувається в нашій країні - це квіточки. Дай Бог, аби не було ягідок.
Дай нам Бог сили вистояти в проти Путіна і Ко. Дай Бог нам сили розтрощити плани мороку підтоптати нас. Раз і назавжди.
Тепер мені навіть не жаль Донбасу, який так прагне в Росію.
Хай ми втратимо територію, але не втратимо націю і народ.
Вибираємо із двох зол, як кажуть.....
Эээххх, как было круто жить. Правда? Все тебе дадут. Школу закончил - ПТУ - распределение на работу - квартира от работы. А там муж нарисовался, дети родились и все по кругу. Все дают. В руки кладут. А тебе что? Зарабатывай 70 рублей в месяц и покупай хлеб по 0,20 копеек. Живи и радуйся. Поезжай в санаторий летом. Желательно в *Крым. Телевизор купи (цветной обязательно). И не забудь стать в очередь на стенку. Польскую. Она хорошая. Говорят. Ну почему же так не жить? Все дадут, все обеспечат! Жаль, что мозгами так же всех не обеспечивали. Это уже лишнее. И вот те, кто сейчас орет что им "все дадут, все сделают" - это СОВОК. Совок, который есть в умах. В мозгах, которых нету. Они по наивности своей думают, что "все будет как раньше". Только как раньше уже не будет. Жаль, что минимальные запросы таких вот "умных" граждан заканчиваются на "школа-ПТУ-распределение на работу - квартира". Самое смешное то, что не понимают, что СОВКА уже нету и они никому не нужны, за них никто не постоит и ничего им не принесут. При СОВКЕ этим вот "хорошим" держали в вакууме многомиллионную страну. Потому что по-другому нельзя было. В противном случае люди начинали "думать". А когда народ думает, это плохо. Сейчас в России происходит похожее. И "что-то" дают в замен на рабство. Это не хорошо и не плохо. Это никак. Это мертвая нация. Такая же как и СОВОК. Люди не понимают, что в 21-м веке тебе НИКТО НИЧЕГО НЕ ДАСТ. Ты должен сам выбивать свое право что-то иметь.
Вот почему теперешние события не вписываются в рамки обычного. Мы вышли из СОВКА, мы приобрели МОЗГ. За бесплатно. А кто-то просто до сих пор этого не понял....
Хочу поділитися з вами моєю наступною працею. Це "Летящий кот" , виробник "Alisena". Ще рік тому побачила його на виставці рукоділля, яка проходила у виставковому центрі на Лівобережній. Запав у душу, але виявився занадто дорогим для мене набором. А тут в одній із груп "ВКонтакте" був заявлений спільник на нього. Що це значить? Мені потрібно було у визначений термін купити нитки, тканину і до поставленої дати вишити картинку. У спільнику може брати участь необмежена кількість учасників. Це така авантюрка класна! І робота не залежується і спілкуєшся паралельно з дівчатками!
Ну, корочше кажучи, закінчила я не перша, а от з багетки забрала перша від усіх, чому безмежно рада!
І ось що вийшло з моєї першої авантюрки - спільника:
Тааакс...
Тут у некоторых, а именно у Scrapshopчика скоро, очень скоро юбилей - 5 лет!!!!
И как водиться, по случаю праздника такого раздаются подарки.
И не просто подарки, а очень ценные и нужные.
Поэтому хочу поздравить Scrapshop с предстоящими именинами и, конечно же, поучаствовать в получении подарков ;-)))
С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ!!!!!!
Всего вам наилучшего! Процветания, успехов, увеличения числа клиентов и расширения ассортимента! То есть, пожелание еще на ближайшие 5 лет - РАЗВИТИЯ ВАМ!!!!! ;-))
