Щоденник моєі мрії, або з чого починати нове життя...

Вечір повинен був бути простим і звичайним. Шарячись просторами Instagram, без особливого інтересу, бродячи по різним сторінкам навіть не могла подумати, що натрапляю на фото, від якого не можливо було відірвати погляд.

Я веду щоденник. Точніше не так, я пишу щоденник. Свій власний, ніким не прочитаний, щоденник. Запитаєте мене для чого? Я і сама не можу знайти відповідь.... Просто пишу думки, виказую щось зовсім-зовсім сокровенне папірцям. Я давно вже збагнула, що яка б людина не була активна, яка б не була відкрита до спілкування, як би людина не була пристосована до суспільства, все одно їй потрібна самота... Самотність. Їй потрібно відпочивати від буденного "я" і повертатись інколи "до себе". Власне, так відбувається періодично у мене. Загалом в моєму житті було 4 щоденники і останній я веду вже рівно 10 років. Це такий, нічогенький період життя, знаєте! Для мене це дуже важливо. Бо я періодично перечитую свої думки, в якихось деталях згадую минуле, постійно відкриваючи щось для себе нове в тій чи іншій події. Це захоплює!. 

Та все закінчується... І мій десятирічний записничок теж... Хоча в ньому ще є місце, але якось інтуїтивно прийшов час його завершити ... І нічого, знайте, нічого в житті не буває просто так. 

І ось саме в цей момент випадково, шарячись по Instagram, я натрапляю на сторінку однієї дуже талановитої дівчинки Юлії, яка своїми ручками виготовляє блокнотики, щоденнички, записнички різні і тут моє серце майже зупинилось!

Це неймовірно талановита людина, бо за моїм описом, за моїми власними фотографіями вона настільки відчула МЕНЕ, що я і досі дивуюсь! Людина відчула щось таке головне, щось таке  моє, особисте! Вона створила дещо цінне, вона створила нового спостерігача мого життя. По великому рахунку, тепер я маю талісман, мою скарбничку думок... 

Для мене це потік натхнення, для мене це якийсь небувалий поштовх на створення чогось крутого, на відображення тільки самих добрих, хвилюючих, приємних миттєвостей!

З появою цього Щоденничка (до речі, хочу придумати йому ім"я і, можливо, це буде навіть Матте... або на львівський манер - Матей... Чогось хочеться назвати саме так, Матей...) я відчула наближення змін... Дуже важливих змін у житті... Дуже захоплюючих, радісних змін.

І знаєте що? Кажуть, що не можливо відчути душу людини, її теплоту, а я от можу довести зворотнє... Я так радію, так радію, що на моєму життєвому шляху трапляються такі дивовижні люди.

Дякую тобі, Юлечко, надзвичайно дякую!!!

Прогрес не стоїть на місці. Я вирішила "заговорить"

Доброго вечора усім-усім-усім!

Сьогодні визначна подія у моєму житті сталась))))) Така визначна, що обдумувала я її нууу... трошки більше неділі)

Багато хто з вас уже в курсі подій, а для інших поясню.

Мене зачепило, що на нашому YouTube-просторі нема нормального вишивально-україномовного контенту, нема відео, яке хотілося б переглядати, про яке хотілося б говорити. Ну, власне, для мене. Надивившись інших дівчаток-блогерів, що розповідають російською, я подумала - а чому би самій просто не почати щось подібне "творити". Думала я, як ви уже знаєте, не довго, і сьогодні відбувся мій дебют - перше в моєму житті відео на вищезазначеному каналі! (тут повинні були б бути барабанні сурми)))))

Тож запрошую і туди до себе у гості, заходьте, дивіться, коментуйте і прошу до діалогу!

Ну, і, власне, саме відео!

І до речі, це зовсім не означає, що я закину блог, ні! Це мій дім, сюди я завжди-завжди повертаюсь!!

Дякую, що зазирнули!

Безмежно рада, що ви у мене є! ;-)))

Гарного усім вечора і до наступних зустрічей!

Подорожі, подорожі і трішки вишиваннячка!

Буває так, що зовсім несподівано
Кидаєш в сумку необхідні речі
І починаєш подорож омріяну
Плануючи від всіх миттєву втечу (с)

І знову здрастуйте! Життя закрутилося якось дуже-дуже! Чи то літо і тепло так діють? Нема жодних вихідних з початку травня, аби ми повноцінно побули вдома))) Стільки планів-зустрічей-подорожей, що передихнути ніколи! Зате вражень у нас ціла торбинка!!!

Прагну з вами поділитись, бо нема сил мовчати, та і поки є вільна хвилинка!

Звітик по "Закоханих" та трошки відпочинку ;-)

Усім привіт, дівчатка!
У позаминулому пості я слізно-слізно обіцяла відзвітуватись по "Закоханих" (це я так цей процес назвала). Так от, можете мене привітати, я у відпустці і виконую обіцяне!

Зараз таке пекло на вулиці, що, мабуть, не мені одній НЕ до вишивання! Літо вирішило з нами гратися у кішки-мишки, то спека, то дощі. От як воно витримать, а?
Тому ми подумали і втекли на трошки з міста у село.... Оооой, де б ще так добре було, як не у селі? Тут тобі і свіже прохолодне повітря, і молочко з-під корівки, і ціпочки, які щойно вилупились, кицька "приходяща", а на додачу краєвиди з городу і шашлик!
Аби трошки розрядить літню спеку, накидаю вам сільських мотивчиків!

(а у нас ще тут вишеньки є смачненні!)

Мій на сьогодні кабінет, або чим зайнятись на Трійцю

Доброго раночку, моі хороші!
Не знаю чого, але підняло мене сьогодні, рівно як і вчора о 5:30. У вихідний. Ну не капець, а?
Я чесно відлежала ще 15 хвилин, поки всі новини за учора перечитала. Далі прийшлось вставати, бо боки починають боліть.... От правда. Або шило в одному місці крутить... ))))
Тож я помчалась митись-умиватись-робити каву-бутерброди і облаштовувати собі місце на балконі. На сьогодні це мій кабінет! Зазвичай тут чоловік тусується зі своіми гаджетами, а сьогодні буду я! Ага, ще одна у нас кімнатка така є)))) І за галерею мені слугує, я тут своі картини розвішую)))

Да, сьогодні Трійця. Але хай вибачає мені Боженька, але я дуба дам за день, якщо просто так проваландаюсь. Ця тема вже заіжджена, затерта до дирок, як кажуть. Але я краще ручками собі в задоволення попрацюю, ніж буду дурно маятись цілий день. Аби ж іще погода толкова була, а то дощ ліпить.

Тож облаштувавши собі містечко, з самого ранку приступаю до вишивання, чого, власне, і вам бажаю!)))

Подаруночок від знайомої Наталочки або як я готуюсь до подорожі...

Допис № 3.
А ось тут вже трішки про мою відпустку. В цьому році так співпало, що ми вперше вирішили почимчикувати у відпустку за кордон і одночасно наш постійний курорт Крим закрив дверцята. Тож поїдемо. Куди - поки не скажу, а потім опублікую невеличкого звітика-розповідь. Обов'язково візьму із собою щоденничка і буду занотовувати все найцікавіше, аби потім з цікавинкою та фото показати вам ;-)
Так от. Збираємося ми вже чи не місяць, плануємо, готуємось. І не тільки готуємось по речах, багажу, а й омуніція відповідна повинна бути. Прапорець в машині вже є, стрічечки також. Офіційний жовто-блакитний манікюрчик у мене також буде (ну, а як же без нього?) Соромно, але з вишиванками якось не склалось... Та то нічого. Думаю, у наступну подорож я їх вишию. Сама. А то ще купувати... Ні. Вишию. А ще до всього набору українських ознак у мене додався подаруночок від знайомої Наталочки, золоті ручки якої зробили для мене ось що:

Ось такі стрічечки вона мені нав'язала! Як вам? Думаю, буде кльово, правда? Радуюсь як дитя! Чого мені ще в житті потрібно, а?))))
Тож я не знаю, хто там і як, а я о відпустки готова на всі сто!
Поїдемо відпочинемо, побачимо світ, а заодно покажемо усім, що ми - з України! ;-)

Ну ось на сьогодні і все... Хоча ні, приїду з Петрівки, обов'язково відмаячусь і похвалюсь скарбом на "Райський куточок". Тож до зустрічі! ;-))
Заходьте до мене, чекатиму! ;-)

Сладкий июль))))

Здравствуйте, девочки!!!!
Давно я не появлялась, но повод был)))
Морько и отдых-это лучшее, что может с нами случиться!!!!
Фотоотчет прилагается))))

Мысленно я там...

Наконец весна... Так хочется умиротворения и спокойствия. Море -это лучший антидепресант. С ним можно говорить, ему можно пожаловаться и от него можно получить совет... Своим молчанием наполняет меня гармонией. Море отвечает... всплеском волн, главное это уловить. Оно разговаривает своим, каким-то неповторимым ритмом... Хочу к нему. Долгая разлука с ним для меня невозможна......