Подорожі, подорожі і трішки вишиваннячка!

Буває так, що зовсім несподівано
Кидаєш в сумку необхідні речі
І починаєш подорож омріяну
Плануючи від всіх миттєву втечу (с)

І знову здрастуйте! Життя закрутилося якось дуже-дуже! Чи то літо і тепло так діють? Нема жодних вихідних з початку травня, аби ми повноцінно побули вдома))) Стільки планів-зустрічей-подорожей, що передихнути ніколи! Зате вражень у нас ціла торбинка!!!

Прагну з вами поділитись, бо нема сил мовчати, та і поки є вільна хвилинка!

Не у блозі буде сказано, але Євробачення, Джамала і біль...

Сьогодні буде день чудовий, я вважаю.

Більше години шарилась по тегам в Інстаграм, читала хто шо думає з приводу конкурсу. 

Сьогодні буде купа думок, постів, крику, плачу, радості, злоби, експертів, висновків. А я, можна, скажу свою думку?

Чесно кажучи я дещо шокована з того, що Джамала стала першою. Бо, що не кажіть, а політичний підтекст не мав додати плюсів. Знаєте, ми ж далеко... далеко від Європи. От сильно нас зараз хвилює доля камбоджийських громадян, наприклад? Хм... Або біженців, що ломанулись до тієї ж Європи? 

Те, що оспівано у пісні - то ж наш біль, правда? Наш. Хоча все це надзвичайно важливо у історичному сенсі і для Європи також!

Те, що Джамала кожне слово виривала з себе і просто проридала цю пісню, зуміла передати "воєм" (як у багатьох постах в Інста зазначено: "адин вой да и толька!") біль сотень, тисяч людей - неймовірно! Але. По голосам глядачів дійсно перемога була за Лазаревим.

Приємно вразила також реакція багатьох росіян - ясно що підтримка Лазарева, але і відзнака нашої співачки! Це факт. З години перегляду постів в Інста, назбирала багато таких відгуків. 

Багато хто тролить політичність конкурсу і, чого замовчувать - багато хто з нас, та і я власне, під час голосування на емоціях спостерігала, аби Росії ніхто нічого не поставив із суддів. 

Я, правда, не думала, що Джамала переможе, ще до початку голосування прогнозувала перемогу Австралії, і мало не зарахувала себе до пра-правнучки якоїсь "бабки ванги"....

І знаєте, я навмисне не пишу "наша перемога". Це перемога Джамали, яка своїм голосом, талантом, вмінням, без офігенних спецефектів вразила багатьох. Але, знову ж таки, аби не підтримка суддів - перемоги б не було. 

Європа за шоу. Їм не потрібен, по суті, біль. Це наше. Їм потрібна краса, веселість, радість і мир, а не наші сльози, якими б гіркими вони не були. 

Ще прикріше, що дійсно, перемогу Джамали в більшості випадків сприймають не як можливість донести якусь інформацію, правду, про щось розповісти і звернути на проблему увагу, а як ще один спосіб підковирнути Росію. 

Прикро, якщо чесно....

Хоча з іншого боку - це нефігове таке нагадування - агов, вона кримчанка, татарка, а там знаєте, що робиться?! Там людям повітря зараз, так, саме зараз перекривають! Там людей катують і вбивають! Там нація ціла пропадає!

Ну, ось тепер нам треба дороги у порядок привести, нашкребти грошей на наступний рік і не читати отой увесь бруд, що ллється з російських медіа.

А щоби зовсім сумним пост мій не виявився, нате вам краси у стрічку. І гарного дня!

Весняний Київ!

Дівчатка, хоч як я обіцяла писати частіше, а не виходить. І новин наче назбиралось, і є чим поділитись, а руки не доходять(( "Щось змінюється?" - запитую я себе... Та наче ні. Все як і раніш. Тоді чого я лінитись стала? 

А поки у моій голові вишикуються відповіді на ці питання, пропоную вам відвідати весняний Киів, як от ми вчора із моїм мусякою)))) 

Запрошую по розглядати фото!)))

Поштова площа. Після ремонту та перепланування вона стала наче не така якась, але ж людина до всього звикає, чи не так? Хотілось до води, хотілось "вийти в люди", власне, це у нас вдалось))) Особливо у мене, як бачите!))))

Відпочинок. Зима. Вишивання. ЛЬВІВ.

Усім доброго дня!

Я тут, я повернулась у блогосферу до вас, мої любі. Мене так довго не було і назбиралось стільки всього, про що можна було б розповісти, що навіть не знаю, з чого почати і як умістити все в один пост.

Привіт, Яремче! Подорож на раз-два!

Коли плануєш відпустку, то все необхідне з собою береш, все продумуєш. А от коли не плануєш, а вона трапляється, береш дійсно необхідне. А те, що забув - значить воно не так уже й треба....

Українське вбрання: прикраса чи повсякденність?

Вже давно натрапила на цікавий сайтик "Етнографія" називається. А там сила-силенна всякого добра гарного є: про наші традиції, про наш український побут, про одяг тощо. Така собі скарбничка минулого)) І на просторах цього ресурсу побачила статтю про те, коли міські жителі почали вдягатись у вишиванки. Тема на перший погляд проста, але якщо добре подумати, то дуже глибока.

От я колись зачитувалась Шевченком, Українкою, Франком та іншими і завжди у їх творах образ українських жінок поставав у простій вишитій сорочці, фартушок, на голові стрічка, чи вінок на свято.

Тобто, це був звичайний, повсякденний одяг, можливо навіть під грифом "сільський". У місті подібне вбрання не так було популярне, якщо щось таке і вдягали, то виключно під якісь події. "Городська мода" - вона ж інакша))))

Зараз настали такі часи, що поняття "мода" набуло якогось гібридного значення, от інколи ти бачиш людину і не можеш зрозуміти, чи то вона настільки бідна, що в лохмітті ходить, чи то так "по-модньому", як казала Проня Прокопівна)))))))
А от останнім часом вишиванка для нас стала таким собі індикатором причетності до чогось глибокого, свого, ідентичного...

Тому мене і зачепила ця стаття "Коли городяни вдягли вишиванку". Почитайте, лінк тут. А хто не має можливості, то передруковую у пості нижче!

Відпочинковий пост))

Привітик, мої дорогенькі дівчатка!
Як не справедливо я вас залишила на довгий-довгий час! І звітика по "Хатинці" вже давно не виставляла, хоча просунулась у роботі суттєво))

Але у мене були на те вагомі причини.
Пам"ятаєте, я якось писала, що трішки по роботі не складається, відправили нас на вихідні за свій рахунок, жалілась вам? Так от, яяякраз в акурат після того посту на мене яяяк навалилось роботи, звільнилась одна людина і її обов"язки розкидали на багатьох, дісталось і мені. Директор наказав виходити "із вихідних" і почалося.... Приходила тиждень додому у такому стані, неначе асфальтоукладач по мені прокотився... Тоді мені ще подумалось, що думки як таки є матеріальні, називається "домріялась" про роботу)))) Але ж то на краще! Це перша причина моєї відсутності тут.
Друга причина - моя відпустка.

Моя любов - моя країна!

Історичний момент. Проголосовано!
На дільницях - черги, довжелезні черги!
Що це значить? Це значить, що мій народ оговтався і зрозумів саму найважливішу суть. Якщо не ти сам, то ніхто! Лише в твоїх руках є все. В твоїх руках влада! І ніхто з політиків, можновладців нічого не може зробити проти волі народу. Фактор народу ніхто не може прорахувати і ми це довели. Ось тепер ми показали, що ми, браття, козацького роду. Вільний народ! Слава вам усім і безмежне дякую за цей день!

Restart нації. Українці по-новому.

Багато від кого я чую таке питання (або твердження):
- ееее, та що ж змінилось? ніфіга не змінилось! все так само і залишилось, ті самі люди при владі, ті самі схеми, те саме управління!

І така нудьга за це бере.... Нудьга за людину,  яка такі питання задає і такі речі висловлює.

Право бути аполітичними є лише у дітей....

І знову думки-думки-думки...
Знову не полишає відчуття недосказаності, забитості роздумами мізків... На якомусь етапі я зрозуміла, що коли пишеш, виливаєш все на папір - по поличках в голові все само собою розкладається. Ось так і зараз.

Громадянська війна, кажете? Ні. Це інше.....

А якщо узагальнити, то все, що зараз у нас відбуваєтся, це протистояння між європейсько налаштованим новим поколінням і совковими старуганами... Я поважаю людей у віці. Але вибачте мене, я ніколи не пробачу їм прагнення на старості своїх років загнати усе населення величезної держави у ж...пу. Тут їх немає за що поважати. Совковий мозок треба викорінювати. І коли старий дурень верещить на проукраїнського активіста, адвоката за спеціальністю "ти фашист!!!", то тут вибачте. Робимо резервацію і усіх совкових ідіотів зганяємо до купи. Хай чубляться подалі, доки віку вистачить. 
P.S: вибачте, але наболіло.

Наша мова солов'їна! Або: чого я не хочу, аби російську увели як другу державну.

Це на підсвідомості. На незрозумілому рівні.
Відштовхуючи думку про таке, замислилась... А чому так? Що особисто для мене є рідна мова?
Я рівно як і всі у побуті спілкуюсь російською. Вдома з батьками - українською.. Точніше не так - суржиком, як у нас звикли говорити. І на якомусь етапі замислилась - а як я з майбутніми своїми дітьми буду спілкуватись? Адже з чоловіком на російській.... Після останніх подій питання відпало само собою. Звичайно ж - тільки українська, при чому чиста українська. А до того треба себе перевиховати. Бо якось важкувато, я вам скажу, переходити... Хоча я ні в якому разі не російськомовна людина, ні. Суржикомовна. Треба викорінювати цю звичку.

Феодальна Росія. Або Мордор по-нашому.

Сьогодні я випадково натрапила на цікавий фільм. Ну люблю я шариться на EX.UA в документальному розділі. Подивилась. Отримала на разі шок.  Лінк - нижче.

Спитаєте моє враження?
Я в шоці. В моральному, психологічному, навіть у фізичному. Відео викликало в мені відразу, злість, обурення.
Ми навіть не усвідомлюємо, з яким мороком ми маємо справу. Наш народ навіть не підозрює, що на нас насувається. Це Мордор.
Я би поділила це відео на декілька складових.
1. Щодо "сім'ї". Наше уявлення про коло осіб наближених до Януковича настільки нікчемне порівняно з тим феодальним суспільством, яке побудоване в Росії, що ми навіть осягнути розумом цього не можемо. Те, що ми називаємо корупцією за нашими мірками - це "мєлкоє взяточничєство" порівняно з тією павутиною, яка переплетена в Росії.
2. Щодо "палаців". Ми були дуже вражені, коли побачили "шик і крАсоту" домів (ні, вже не палаців, а домів) Януковича, Пшонки... Мене теж вивертало, коли бачила золотий батон, чи ще щось подібне. Але все це померкло, коли побачила феодальні маєтки кремлівських ясновельмож. І навіть наші остогидлі кортежі не порівняються з парком Кадирова. Я сиділа з відкритим ротом протягом 3-5 хвилин, поки були кадри переміщення вищезазначеної людини.
3. Щодо Чечні. Коротко. Путін пішов в ва-банк: йому простіше платити дань Кадирову, ніж воювати в Чечні. Мудро, що тут ще сказати.

І на останок мої загальні думки.

Ще деякий час назад я задавалась питанням, чому народ такої величезної країни живе у злиднях, чому рівень життя у них навіть в деяких моментах гірший ніж у нас, чому вони мовчать, чому ніяк не протистоять режиму, чому не можуть підняти хвилю і позбутися свого Мордору? Подивившсь це відео зрозуміла - у них не вийде. Ніколи не вийде. Для того, аби навести лад на такій території, потрібно, аби полягло третина населення. У них немає свободи духу, вони піддані. Народ Росії - це раби. Як в прямому, так і в переносному значенні.
Ми ж, зкинули свого тирана,  котрий мав стати, по суті "другим Кадировим", отримувати "палку" від феодального російського уряду, натомість, забезпечити "мовчання ягнят". Тобто, продати в рабство і нас.
Але народ таки вніс свої корективи в плани мороку. Тепер Пу в розпачі. Бо ніфіга не виходить. Бо якась УКРАЇНА ламає його імперію, ламає його плани.
Зараз він зробить все, аби придушити "повстання рабів". І те, що зараз відбувається в нашій країні - це квіточки. Дай Бог, аби не було ягідок.
Дай нам Бог сили вистояти в проти Путіна і Ко. Дай Бог нам сили розтрощити плани мороку підтоптати нас. Раз і назавжди.
Тепер мені навіть не жаль Донбасу, який так прагне в Росію.
Хай ми втратимо територію, але не втратимо націю і народ.
Вибираємо із двох зол, як кажуть.....

Совок и МОЗҐ

Эээххх, как было круто жить. Правда? 
Все тебе дадут.
Школу закончил - ПТУ - распределение на работу - квартира от работы. А там муж нарисовался, дети родились и все по кругу. Все дают. В руки кладут.
А тебе что? Зарабатывай 70 рублей в месяц и покупай хлеб по 0,20 копеек. Живи и радуйся. Поезжай в санаторий летом. Желательно в *Крым. Телевизор купи (цветной обязательно). И не забудь стать в очередь на стенку. Польскую. Она хорошая. Говорят.
Ну почему же так не жить?
Все дадут, все обеспечат!
Жаль, что мозгами так же всех не обеспечивали. Это уже лишнее.
И вот те, кто сейчас орет что им "все дадут, все сделают" - это СОВОК.
Совок, который есть в умах. В мозгах, которых нету.
Они по наивности своей думают, что "все будет как раньше". Только как раньше уже не будет. Жаль, что минимальные запросы таких вот "умных" граждан заканчиваются на "школа-ПТУ-распределение на работу - квартира". Самое смешное то, что не понимают, что СОВКА уже нету и они никому не нужны, за них никто не постоит и ничего им не принесут.
При СОВКЕ этим вот "хорошим" держали в вакууме многомиллионную страну. Потому что по-другому нельзя было. В противном случае люди начинали "думать". А когда народ думает, это плохо.
Сейчас в России происходит похожее. И "что-то" дают в замен на рабство. Это не хорошо и не плохо. Это никак. Это мертвая нация. Такая же как и СОВОК.
Люди не понимают, что в 21-м веке тебе НИКТО НИЧЕГО НЕ ДАСТ. Ты должен сам выбивать свое право что-то иметь.

Вот почему теперешние события не вписываются в рамки обычного. Мы вышли из СОВКА, мы приобрели МОЗГ. За бесплатно.
А кто-то просто до сих пор этого не понял....

Наша обласкана лялька - Донбас

    На тлі останніх подій на Сході, читання новин, різних думок, чомусь наростає обурення. Моє власне, ніким і нічим не нав'язане обурення.

Отака от, б....лін, патріотка - ідіотка!

"Думи мої, думи мої, лихо мені з вами...." Т.Г. Шевченко.

     Ех. Пішло воно все до чортів. Дістало. Все дістало. Дістали новини з "фронту", дістала ситуація, дістало перейматись. Все. Крапка. Я втомилась. Я складаю свою "зброю". Тепер буду мовчати. І нічого нікому не казатиму. Не писатиму, не буду бачить і розуміти. Не хочу. Втомилась. Баста.
     Все, зараз увімкну СТБ і буду дивитись.

ХА! ПОВІРИЛИ???????
А НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЬ!

ДЗУЗЬКИ ВАМ!!!

Будете терпіти мою тріпотню ще довго! Ба! Точнісінько поки читатимете увесь цей потічок..... Бла-бла-бла. Ось такий у мене настрій! А точніше - І  С  Т  Е  Р  И  К  А  !!!!!

(За раніш вибачаюсь, дітям ліпше не читайте. Я вас люблю і поважаю, але мовчечки-мовчечки, бо зараз увімкнеться в мені "мужлан" і я засуну подалі свою дівчачу стриманість. Готові?)

Так от.  І   С   Т   Е   Р   И   К   А   у мене!!!!!
Бо, блять, капець, шо робиться!!!!!!!
У нас МОРЬКО відбирають! А куди я їздить буду? Ні, ну то добре, що ми нарешті загранки зробили! Але ж своє - ближче до дупи... І взагаллі. Якого корявого я маю віддавати крівно мною зароблені 6 тисяч якомусь.... ну, приміром, Тунісу, або.... якійсь Чорногорії? А чого б не відвезти у ЄВПАТОРІЮ? Не поселитись у санаторій "Ласточка" і не спати в подертій кімнаті на скрипучому ліжку, де, бля, всі сестри-лікарі-прибиральниці чують, як ви з чоловіком дітей робите? Да.. діла... Але ж ми звикли, як при совку - шоб усі знали, шо МИ - справжня українська сімеєчька, у якої, що там по генплану? - ага - тєлєвізор-кухня-пілєсос. Да-да, саме ота і є. Да, ота, шо як прокляті клепаємось на роботі цілий рік, шоби у той Крим поїхать, бо ж ше не звідана територія! Треба ж ба догнать - чого то усі ненормальні на ту Ай-Петрі лупляться, як дурні? І чого то у тій Балаклаві з бази воєнної музєя захерачили? АААА, треба ж поїхать та на свої лупи поглянуть. Ага. Один раз. Бо більш там нема чого дивитись. І як же ж кожного божого літа не вивалить свої дві прекрасні булочки на чорній-причорній гальці (в смислі - на камінцях.. ну, на таких маленьких, чорненьких... ну не на дівці Гальці, а на ка-мін-цях! поїдьте та й подивіться, якщо не знаєте... мать у Тунісах такого нема... от.).... І як же кожного літа не ломиться на пляж у шість ранку, аби знайти місце, шоб прибити тією галькою (не ім'я це, НЕ ІМ'Я!!!) покривало... Ну мало що (чьто мне снег, чьто мне зной..., тобто, чьто мне ветер, чьто мне дождь...). Та піти лупонути пересмаженої кави  у каХФешці, що єлє оклигалась від нічної навали отдихающих.... Ну і звичайно, як же ми будемо без отих ракушнякових халуп, в яких не те, щоби жити - дихать не можна, бо розвалюються.... АА!! І саме головне - куди ж тепер їздить та задивляться-плюваться-перемелювать кісточки та - піздець - як заздрити отим сволотам, шо повибудовували отам пряміііісінько біля самої водички собі хороми??? Це ж такий у нас дебільний колорит....
Ви запитаєте,а чого ми тільки зараз загранки зробили? То я скажу... Я скажу! Бо, по-перше, ідіоти - любимо СВОЄ МОРЬКО, по-друге, - ідіоти, бо стрьомно було кудись пхатись. І, по-третє, - ідіоти - бо боялись, шо як поїдем кудись, а там краще... А потім як сюди вертати? Коли тут жопа? Не знаєте? От і я не знаю.

(можете дітям починати зачитувати, я стала "харошай девачькай")

А якщо серйозно, все це я писала для того, аби хоч найближче передати свої думки стосовно всього того, що зараз відбувається. Бо так болить душа і так гірко, що вить хочеться. Бо ота погань нас, людей-патріотів, розриває так само як і нашу Державу.....

"... думи мої, думи мої, лихо мені з вами... чом ви стали на папері сумними рядами...", Т.Г. Шевченко.

Сьогодні, мамо, я побачила війну...

Сьогодні, мамо, я побачила війну...
Назавжди світ у раз перевернувся...
На мить в жалобі весь народ зігнувся
Життя свого побачивши ціну...

За що померли всі ці люди, поясни?
За мир і спокій, за права людини?
Тепер залишились у них родини,
Чекаючи припинення війни.

Я там була, я бачила тіла.
"Небесну сотню" хоронили люди
Такою як раніш я вже не буду
Як виявилось - слабшою була...

Сьогодні, мамо, я побачила війну.
І ненависть в очах родини.
Коли прощаючись з єдиним сином...
Свободи розуміючи ціну....(©)

Сьогодні в моєму житті настав переломний момент.
Сьогодні я була на Майдані.
Сьогодні я потрапила в реалії буття.
Сьогодні я зрозуміла, що таке війна, коли відспівували "Небесну сотню". Так боляче. Це так боляче.....
 Коли бачиш, як через усю площу несуть труни на сцену, де стоїть священник....Як ВЕСЬ НАРОД тихими  голосами потроху виводить "Ще не вмерла України ні слава не воля....."... А в голові - "...поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров"ю волю окропіте..." Я дивилася на те, як дорослі чоловіки не ховаючи сліз, знявши шапки і поклавши руку на серце виводили "Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми, браття, козацького роду..."
І ось в саме в цю мить я здалась... потекли сльози. На якусь хвилину опам"яталась, стала сльози витирать,  підняла очі і побачила, що коло мене стоять десятки таких же як я, котрі не стримуються... Я плакала, я ридала... А в голові - за що? Хто за це відповість??? Хто сяде, кого розстріляють?
Міняється світосприйняття, коли виходиш на Хрещатик і у колишньому приміщенні "Київстар" бачиш організований штаб Правого сектора. Коли приносиш туди покривала, а тобі охоронці в повній омуніції кажуть: "Почекайте тут, до вас вийдуть".... Сюрреалізм. Ти не розумієш, де ти, хто ти. Враз покидає відчуття миру. Ти одразу ж забуваєш, що ще три місяці назад, ти ходив тут і купував речі у прилеглому магазині, а зараз тут - війна.
Цього не розумієш сидячи перед екраном телевізора, перед монітором гаджетів. Ти сприймаєш все це, але відсторонено...
І тепер, побачивши все це, я маю право плюнути в обличчя кожному, хто мені скаже, що все там проплачено! Я маю повне право роздерти лице кожному, хто скаже мені, що на Майдані наркомани, алкоголіки, бомжі! Я маю повне право, послати кожного, хто посягне на соборність і державність МОЄЇ КРАЇНИ! Я маю повне право відстоювати свою мову, своє право на життя, своє право на існування в цій країні!
І ті люди, котрі були там у момент прощання із хлопцями і чоловіками, ніколи вже не будуть колишніми.
Повірте, вже страху немає. Є ненависть і злість!
Я пишаюся своєю державою! Я пишаюся тим, що я УКРАЇНКА!!!!!!!
Бо я сьогодні, мамо, побачила війну...
Це закралось в пам"ять, в мізки назавжди. Тепер для мене є два життя: "до" і "після". Тепер я чітко знаю, як я буду виховувати своїх майбутніх дітей, тепер я чітко знаю своє призначення в житті, тепер я чітко знаю, чого я хочу від життя і в чому його сенс.

Бо сьогодні, МАМО, я побачила ВІЙНУ!!!!!!!!!!

Моє особисте звернення до Президента України. Поки що чинного...

Я - звичайна громадянка цієї великої держави.
Я - освічена, розвинена людина.
Я - потенційний виборець.
Я - народ.

Тому, на правах свідомого громадянина, я хочу звернутис до Вас, пане Президент.
Я народ. І я виборець. Хоча свого часу я не проголосувала за Вашу кандидатуру на виборах, але великої ролі тоді це не зіграло. Але я є народ і сотні тисяч таких же як я, мільйони, проти Вашого керівництва.
Ми, народ, НЕ ХОЧЕМО аби Ви були зараз при владі, аби Ви керували Државою.
НАРОД ПРОТИ Вашої влади.

В наш час ми чомусь забули, що саме Ви не є керівником держави, Ви не є всемогутнім та єдиним. Ви - такий самий працівник як і я, і як сотні, мільйони інших людей в нашій країні. Ви - НАЙМАНЕЦЬ і найняв Вас НАРОД цієї країни. Ви займаєте таку ж саму державну посаду, як і двірник біля дому. Якщо НАРОД Вам не йме довіри, Ви маєте піти!!!!!!!!!
Н А Р О Д      Н Е     Х О Ч Е     В А С    Б А Ч И Т И не те, що на посаді Президента, але й на просторах нашої Держави!
Це - ВОЛЯ  НАРОДУ!!!!!!
Тому, майте свідоме розуміння того, що Вам треба негайно піти у відставку. Вам НАРОД України виказав НЕДОВІРУ!!!!!
Я особисто не хочу, аби Ви були МОЇМ Президентом!!!!

20.02.14

І так минула перша ніч

На моїх 6:52, 19.02.14

Отож перша ніч минула.
Прокинулась і зразу ж "Громадське", Twitter, Facebook....
А тут вже ПЕРЕМОГА!!!!!
МИ СТОЇМО!!!!!
МИ СТОЇМО!!!!!
СЛАВА ГЕРОЯМ, СЛАВА ХЛОПЦЯМ, СЛАВА ЖІНКАМ!!!!!!!!
Плачу, схиляю голову, цілую ноги їм усім!!!!

Не скорити народ України, не завести у яму, не продати!!!!
Ми - вільний народ!
МИ - УКРАЇНЦІ!!!!!!!!
Ми довели це всьому світу!!!!!!!
Тепер ми - найважливіша нація у Європі!!!
Єднаймося, вставаймо, бо ми того варті!

Коли поріг страху пройдений...

22:20 на моїх. 18.02.14.



Запам"ятаю цю дату назавжди.
Слова - не важливі. Важливі дії. Зараз дії там, на Майдані.
Там ДІЄ НАРОД! Наш народ! Народ України.
Багато чого наболіло, багато чого вже пережито.
Триває яку годину облога Майдану.
Назад дороги немає.
Йде захоплення ОДА по областям, йде блокування беркутівців по містах.
Де-факто: введений надзвичайний стан.
Метро не працює. Корки на дорогах в 10 балів.

Що я думаю особисто?
Я думаю, що тільки так ми можемо щось змінити.
Я вважаю, що назад дороги немає.
Стаю на коліна по загиблим... Це є жертви і невідомо скільки їх ще буде.
Стаю на коліна перед хлопцями, чоловіками, батьками, які є на передовій.
Я не знаю, як влягтись спати і я не знаю, що буде завтра і як завтра прокинутись.
Немає ночі.

Боже, поможи нам!