Натхненні Postcard

Привіт, мої хороші!
Хочу похвалитися моїм першим, "серйозним" письменницьким досвідом)))) Я долучилась до створення поштових листівок. Дійсно, випадково так якось вийшло, що замовник попросила мене написати щось цікаве, натхненне та красиве)) Попросили - ну я і написала! Тепер деякі мої думки зафіксовано на цих пречудових листівочках, чому я, звісно, дуже рада))
Відчуваю себе мега-крутою письменницею, бо мені, як такій, надіслали мій власний, авторський варіант)) Сарказм, звичайно, але чого я не можу себе такою хоч трохи повідчувати?)))

До зустрічі, любове моя...

Продовжуючи тему моїх історій з подорожі хочу поділитись ще однією.

Це я спостерігала чекаючи, поки подадуть на посадку потяг до Києва. Жаль, що не сфотографувала, але то було б не коректно,... мабуть... (тому фото взято з Інтернету)

"Історія з потягу"

Кожна моя поїздка потягом не минає просто так, а особливо, останнім часом. Раніш я не замислювалась над цим, а ось теперішня подорож до Трускавця звернула мою увагу на те, що вічно щось "везу" у комірниках пам"яті.

От і зараз хотілося б розповісти історію, яка трапилась зі мною на цей раз...

Втомлені люди

Можливо цей пост і не для рукодільного блогу, але мені на очі трапилась цікава стаття на одному із інтернет-ресурсів "Кинути все. Втомлені від життя люди". Тут ідеться про те, що в сучасному світі поняття успішності якось стирається. Що для нас успішність, ким нав"язана, де чіткі критерії по яким можна визначити успішна людина чи ні? Для нас успішність - це гарна робота, особистий дім, авто, купа дітей, камін з пледом на старості років...

А може успішність це комфорт? Комфорт в житті. Тобі комфортно працювати на роботі за 4000,00 грн, ну так, хотілось би більше, але і так вистачить. Але стоп! я ж не успішний! У мене ж немає яхти за мільйон доларів. Та і квартири особистої немає. А як же воно буде, коли діти підростуть, треба ж ім десь жити...А там і сім"ї у них будуть, треба щось думати....

Що це таке за думки? Ким і чим нав"язані? 

Ні, я не кажу, що прагнути ні до чого не потрібно, навпаки! Але загальноприйняті норми, що я "не успішна", бо я не вписуюсь у якісь чиїсь рамки висять над нами домокловим мечем.

Треба, треба, треба.... Швидше, швидше, видше... Бігти, бігти, бігти... М-дааа... А може треба зупинитись? Хоча б у думках?

Ми настільки втомлюємось у цих забігах, що іноді нам треба відключитись. Зараз дуже популярне рукоділля серед дівчат, може тому, що є можливість "відімкнутись" від буденного, від постійних думок?

В цікавий час ми живемо, стільки всього інтересного бачимо, стільки всього охоплюємо, йде розвиток людства, дуже прискорений розвиток і нам хочеться іноді від цього всього втекти....

Після розпаду СССР молодь навпаки кинулась в бари, на дискотеки, гульки, вседозволеність... Зараз же, ми, та сама тодішня молодь, хочемо тиші, ми вже всього цього "наїлись". Теперішня молодь розумніша за нас: гуртки, збори, громадські організації, мови, подорожі, усіляки стартапи... Як же цікаво-цікавенно!!!

Ми ж, вже дорослі, уступаємо їм дорогу зі сторони спостерігаючи цей розвиток.

Ми вже втомлені від такої швидкості, ми втомлені від вічного бажання комусь щось довести, бути успішними. Якщо бачимо 101 спідницю-кофту-куртку на своїй подружці десь на фото, зразу ж думки - а я не можу собі це дозволити, у мене немає стільки грошей, значить я не успішна.... А потім ловиш себе на думці, що може у тебе просто пріоритети інші? Або тобі реально не потрібна двадцята спідниця? То може ти все ж таки успішна?
Зараз з такою швидкістю змінюється все навкруги, що іноді задумуєшся - як людина все це ще спроможна сприйняти?

Аж ось і вечір на порозі...

Аж ось і вечір на порозі
Потроху стука у вікно
Чи є я вома, чи в дорозі
Чи може навіть у кіно

А я вже вдома, без турботи
М'якого пледика взяла
Кохані вишивки-роботи
Знов вишивати почала....©

Цукерка для знайомої від "Хомяка"

Вже вдруге моя знайома просить долучитися до розіграшу цукерки. У неї блогу немає, в соц.сітках не зареєстрована, тож чому б не допомогти)))
Ось тут цукерка знаходиться

Маю надію, що зможу порадувати знайому! ;-)

Євроінтеграція!

Думала, що омину цю тему в блозі, але не можу, не можу стерпіти!

Ми живемо в сучасній краіні, у вільній, незалежній, але ж, що це коіться? До чого людей довели, що брат іде на брата, син на батька по різні сторони барикад! Невже повертаються часи панщини, неволі, злиднів, безмов'я? Де у нас та демократія? Та невже ж нас затопчуть, невже панів не скинуть? Невже цілий народ не вартий того, щоб відстояти своі права? Та невже ж нас не почують????
Світ, зверніть на нас увагу, допоможіть! Бо ми вже не стоімо за конкретну людину, ми відстоюємо наше майбутнє, наше життя! В нас його відбирають ті, хто мають владу!
Та чи ж ми не люди, чи ж ми не можем втілити те, до чого прагнемо!
Витягаючи на побоі тих людей, які волею знаходяться на захисті краіни! Але кого ви розгоните, кого б'єте? Ви краіну захищать повинні, ви повинні бути з народом! Та чи ж ви не такий самий народ??????????? Як таке може бути, як до такого ми можемо дійти?
Силовики, відмовтесь  панів захищати! Всі, не по одному! Тоді у них нічого не буде, тоді знімемо!
Вже не йде мова про Євроінтеграцію, яку успішно зірвали наші ясновельможі, вже іде мова про свободу цілого ароду, націі!!!
Щоб нам, громадянинам Украіни було страшно жити у власній державі!!! Та ціна нам копійка, якщо при владі ВІН, самий головний покращувач!!!!!
Ми завжди були під чиєюсь владою, завжди нас гнобили, але краще Росіі цього не робив ніхто!!!!
Геть з влади президента (з малоі -спеціально), який цурається своєі мови!!!
Геть всіх, хто настраює дітей проти батьків, виставляючи іх, силовиків для розгону!!!!!
Піднімаймося, бо ми цього варті!!!!!!!

Ой, що коіться, панове?!
Що ми робим, схаменіться!
Чи було давно такеє,
Що народ панів боіться?

Піднімайтеся, ідіте!
Хай вони відчують силу!
Хай побачать Украіну,
Хай відчують запах пилу!

Ми народ, а не худоба!
Доки будемо страждати?!
На Шевченковій могилі
Щоб сльозами не стікати!

Іх лише маленька кучка!
А у нас -ціла КРАІНА!!
Довели вже нас до ручки,
І народ ввели в руіну!!!

Н. Олексишина

Лист з потяга...

   

    Так цікаво... Скільки раз їздила у потягах, а чомусь саме ця поїздка мене надихає і надає таке відчуття легкості і щастя!
     Якось дивно! Чомусь зараз, саме в цей раз я, натягнувши на ноги капці, відкрила книгу (яка вже стала улюбленою) і замовила чай. А ще печиво є. Тепло так. Поруч рідна людина, навпроти - невідомий хлопчик - попутник, який привітався, підсівши у Дрогобичі... Дуже неймовірна традиція - вітатися з невідомою людиною... Приємно так!

Продолжение творческого вечера..

Вот, уже я дома, 21:50, а меня не покидает муза))
Муж "рубится" на приставке, я "вишу" в блоге. Улетная семейка подобралась!!!)))
Но нас обьединяет в этот дождливый вечер распивание пива)) Моя норма - 0,33 и действует как снотворное!
НО! Перед тем как пойду спать, хочу скинуть еще одно мое творение, прошлогоднее правда, но думаю, что актуальное всегда! Дали нам задание на работе к корпоративу, приуроченому к прошлогоднему Октоуберфесту, придумать рекламу про пиво..... Представляете, конкурс!!! Приз - кофеварка! Думать, как снять рекламу не особо-то и хотелось, поэтому все на что я тогда была способна - стишок... Читаем, улыбаемся и наслаждаемся!

РЕКЛАМА ПРО ПИВО!


Есть у нас одно задание важное
Креативное, а не бумажное.
Как внести в наш отдых потеху,
Не серьезно, а так, ради смеху.

Рекламировать пиво заставили,
Что бы сценку, быть может, поставили...
Только вот незадача - народ мы ленивый,
Поэтому слушайте оду про пиво...

Я смотрю по ТВ рекламу.
И не я один - папа и мама.
Про шампуни, крема и про мыло,
Про стиралки, кредиты - что б было.

Мы ж не спорим, все это нам нужно,
Что бы жили мы счастливо, дружно.
Но нужна ведь в жизни разрада -
Ну, когда вдрызг расслабиться надо!

Тут-то вот и картинка меняется,
Улыбка вдруг появляется...
Потому что увидел я тему -
Вожделенный стаканчик и пену!!!

И в ушах у него звон бокалов,
А в мозгу - будет пятницы мало...
И он ждет окончанья недели,
Что бы будни быстрей пролетели!

Что б скорее добраться до дома,
Пнуть ногою мохнатого Тома,
На диване быстрей развалиться,
К понедельнику напрочь забыться!

И вот тут начинается тема:
Отдохнувши, я взглянул на время,
и мысля приползла ниоткуда -
В холодильнике ж есть мое ЧУДО!!!!

Значит, в кухню несусь я прожогом,
Моментально забывшись о многом,
И увидев бутылочку в дверце,
Змираю от трепета сердца....

Вот она, ледяная, родная!
Тут стоит, меня ожидая.
Окуратненько крышку снимаю,
Полбокала себе наливаю...

А оно так заманчиво льется,
И дужа от счастья смеется!
Наконец подбираю минуту....
И бокал выпивается КРУТО!!!

Этот вкус, чуть с горчинкой, приятный,
Разливаясь по телу невнятно,
Заставляет испробовать снова...
Ну и вот - бутылка готова!

А за ней и вторая, и пятая!
Оп, и вон на часах - пол девятого...

Ну, а я все сижу, наслаждаюсь,
И холодным пивком упиваюсь.
Потому как завтра субота,
И не нужно вставать на работу..

И как только я все понимаю...
Бах, внезапно, беру вырубаюсь...

Ну, а то, что потом по утру,
Я нечайно с похмелья умру,
Это так... отступленье от темы
Это будут лишь затра проблемы...

Да, стараемся жить мы красиво...
Вот и вся вам, реклама про пиво.....


Вот так-то!!!! Сижу, перечитываю и улыбаюсь, весело все таки и хорошо, что у нас такие конкурсы на работе устраивают! Помню, муж тогда сказал, что умер во мне поэт!

А вот вам несколько фото с того корпоратива))

Девочки, если нужны стишки (на любые темы), обращайтесь! Обязательно НАПИШЕМ!!!! :-)))
А теперь я на боковую)) Всем спокойной! :-))

Что в моей голове??? :-))

Сижу на работе и думу гадаю,
Чего я не дома в кровати валяюсь?!
Поела б, поспала, везде убралась,
Потом бы еще в магазин унеслась...

А там, и глядишь и минутка свободы,
Все меньше их стало у нас через годы.
Я все бы поделала, села кутить -
Коробочки всякие стала б лепить.

Меня затянуло в скрапбукинг однажды,
Теперь это стало покруче, чем жажда!
А ведь я еще вышиваю когда-то!
И это не просто - не шутки, ребята!

Теперь самый главный вопрос появился,
Откуда бы времени тазик свалился...
Хочу все постичь и всему научиться!
Вот если бы суткам на ЧАСИК продлиться!!!!!!!!

Всем привет! :-))
Я на работе, 17:34 на моих и вот, что пришло в голову. Да, да... иногда меня пробивает)) Совсем негаданно и нежданно)))
Просто лажу по блогам девочек и диву даюсь: как много всего мне нравиться, как хотелось бы многое попробовать сделать!! НО КОГДА????!!! И главное - как на это созреть???!!! Ну никак! Никак не могу усесться, то то, то это... хоть по дому не ходи!! То постирать, то пыль вытереть, то заметила, что у свинки Васьки поубирать нужно, то ще что-то..... Вот думаешь, будут выходные, все заброшу и усядусь... только потом выходит несбыточная мечта!)))))

Так что вот вам стишок, в который я уместила все свои мытарства и мысли, по поводу нехватки времени :-)))))