Все. Переїзд.

Моя природна лінь трималась в мені досить довгий час, але прийшла пора її перемогти і все ж таки зробити ще один блог. Для думок, як то кажуть. А то цей я ж на улюблену справу створювала - на вишивання. Переїду невдовзі в іншу кімнату, так би мовити. Ще не вирішила, чи буду пости туди переносити по тегу "Моя україна" , про це я ще думаю (все ж таки, паростки ліні в мені є). Бо думок сила-силенна і мені кудись їх треба писати))))

Дещо пізніше закину нову адресу (як до ладу новий дім приведу).

Моя любов - моя країна!

Історичний момент. Проголосовано!
На дільницях - черги, довжелезні черги!
Що це значить? Це значить, що мій народ оговтався і зрозумів саму найважливішу суть. Якщо не ти сам, то ніхто! Лише в твоїх руках є все. В твоїх руках влада! І ніхто з політиків, можновладців нічого не може зробити проти волі народу. Фактор народу ніхто не може прорахувати і ми це довели. Ось тепер ми показали, що ми, браття, козацького роду. Вільний народ! Слава вам усім і безмежне дякую за цей день!

Restart нації. Українці по-новому.

Багато від кого я чую таке питання (або твердження):
- ееее, та що ж змінилось? ніфіга не змінилось! все так само і залишилось, ті самі люди при владі, ті самі схеми, те саме управління!

І така нудьга за це бере.... Нудьга за людину,  яка такі питання задає і такі речі висловлює.

Право бути аполітичними є лише у дітей....

І знову думки-думки-думки...
Знову не полишає відчуття недосказаності, забитості роздумами мізків... На якомусь етапі я зрозуміла, що коли пишеш, виливаєш все на папір - по поличках в голові все само собою розкладається. Ось так і зараз.

Моя нова праця "Маяк"

Як же я люблю море....
Я люблю приіжджати до нього, розмовляти з ним, бути у ньому... Я отожнюю його з якимось міфічним створінням. Воно для мене - живе. Воно має свою душу. Душу, до якоі я прагну щоліта. Від'іжджаючи - обов'язково з ним прощаюсь. Це традиція. Без цього ніяк. І молюся, аби Бог дав можливість потрапити до нього ще і ще....
Ось з такими думками я купувала цю схемку. Ношуся з нею день і ніч!)) З небувалим ентузіазмом взялась я за цю працю! Вже люблю і з нетерпінням буду працювати на результат!

Громадянська війна, кажете? Ні. Це інше.....

А якщо узагальнити, то все, що зараз у нас відбуваєтся, це протистояння між європейсько налаштованим новим поколінням і совковими старуганами... Я поважаю людей у віці. Але вибачте мене, я ніколи не пробачу їм прагнення на старості своїх років загнати усе населення величезної держави у ж...пу. Тут їх немає за що поважати. Совковий мозок треба викорінювати. І коли старий дурень верещить на проукраїнського активіста, адвоката за спеціальністю "ти фашист!!!", то тут вибачте. Робимо резервацію і усіх совкових ідіотів зганяємо до купи. Хай чубляться подалі, доки віку вистачить. 
P.S: вибачте, але наболіло.

Наша мова солов'їна! Або: чого я не хочу, аби російську увели як другу державну.

Це на підсвідомості. На незрозумілому рівні.
Відштовхуючи думку про таке, замислилась... А чому так? Що особисто для мене є рідна мова?
Я рівно як і всі у побуті спілкуюсь російською. Вдома з батьками - українською.. Точніше не так - суржиком, як у нас звикли говорити. І на якомусь етапі замислилась - а як я з майбутніми своїми дітьми буду спілкуватись? Адже з чоловіком на російській.... Після останніх подій питання відпало само собою. Звичайно ж - тільки українська, при чому чиста українська. А до того треба себе перевиховати. Бо якось важкувато, я вам скажу, переходити... Хоча я ні в якому разі не російськомовна людина, ні. Суржикомовна. Треба викорінювати цю звичку.

А що ж там моє вишивання???

       Настільки я захопилася  ситуацією в нашій країні, що навіть нічого не розказую і не показую з вишивки...
        А я, до речі, закінчую свою саму найбільшу і саму трудомісткішу працю - "Зимній ранок".
Ось останні штришки:

       А потім багетка і буде у мене зимовий пейзаж!

Феодальна Росія. Або Мордор по-нашому.

Сьогодні я випадково натрапила на цікавий фільм. Ну люблю я шариться на EX.UA в документальному розділі. Подивилась. Отримала на разі шок.  Лінк - нижче.

Спитаєте моє враження?
Я в шоці. В моральному, психологічному, навіть у фізичному. Відео викликало в мені відразу, злість, обурення.
Ми навіть не усвідомлюємо, з яким мороком ми маємо справу. Наш народ навіть не підозрює, що на нас насувається. Це Мордор.
Я би поділила це відео на декілька складових.
1. Щодо "сім'ї". Наше уявлення про коло осіб наближених до Януковича настільки нікчемне порівняно з тим феодальним суспільством, яке побудоване в Росії, що ми навіть осягнути розумом цього не можемо. Те, що ми називаємо корупцією за нашими мірками - це "мєлкоє взяточничєство" порівняно з тією павутиною, яка переплетена в Росії.
2. Щодо "палаців". Ми були дуже вражені, коли побачили "шик і крАсоту" домів (ні, вже не палаців, а домів) Януковича, Пшонки... Мене теж вивертало, коли бачила золотий батон, чи ще щось подібне. Але все це померкло, коли побачила феодальні маєтки кремлівських ясновельмож. І навіть наші остогидлі кортежі не порівняються з парком Кадирова. Я сиділа з відкритим ротом протягом 3-5 хвилин, поки були кадри переміщення вищезазначеної людини.
3. Щодо Чечні. Коротко. Путін пішов в ва-банк: йому простіше платити дань Кадирову, ніж воювати в Чечні. Мудро, що тут ще сказати.

І на останок мої загальні думки.

Ще деякий час назад я задавалась питанням, чому народ такої величезної країни живе у злиднях, чому рівень життя у них навіть в деяких моментах гірший ніж у нас, чому вони мовчать, чому ніяк не протистоять режиму, чому не можуть підняти хвилю і позбутися свого Мордору? Подивившсь це відео зрозуміла - у них не вийде. Ніколи не вийде. Для того, аби навести лад на такій території, потрібно, аби полягло третина населення. У них немає свободи духу, вони піддані. Народ Росії - це раби. Як в прямому, так і в переносному значенні.
Ми ж, зкинули свого тирана,  котрий мав стати, по суті "другим Кадировим", отримувати "палку" від феодального російського уряду, натомість, забезпечити "мовчання ягнят". Тобто, продати в рабство і нас.
Але народ таки вніс свої корективи в плани мороку. Тепер Пу в розпачі. Бо ніфіга не виходить. Бо якась УКРАЇНА ламає його імперію, ламає його плани.
Зараз він зробить все, аби придушити "повстання рабів". І те, що зараз відбувається в нашій країні - це квіточки. Дай Бог, аби не було ягідок.
Дай нам Бог сили вистояти в проти Путіна і Ко. Дай Бог нам сили розтрощити плани мороку підтоптати нас. Раз і назавжди.
Тепер мені навіть не жаль Донбасу, який так прагне в Росію.
Хай ми втратимо територію, але не втратимо націю і народ.
Вибираємо із двох зол, як кажуть.....

Совок и МОЗҐ

Эээххх, как было круто жить. Правда? 
Все тебе дадут.
Школу закончил - ПТУ - распределение на работу - квартира от работы. А там муж нарисовался, дети родились и все по кругу. Все дают. В руки кладут.
А тебе что? Зарабатывай 70 рублей в месяц и покупай хлеб по 0,20 копеек. Живи и радуйся. Поезжай в санаторий летом. Желательно в *Крым. Телевизор купи (цветной обязательно). И не забудь стать в очередь на стенку. Польскую. Она хорошая. Говорят.
Ну почему же так не жить?
Все дадут, все обеспечат!
Жаль, что мозгами так же всех не обеспечивали. Это уже лишнее.
И вот те, кто сейчас орет что им "все дадут, все сделают" - это СОВОК.
Совок, который есть в умах. В мозгах, которых нету.
Они по наивности своей думают, что "все будет как раньше". Только как раньше уже не будет. Жаль, что минимальные запросы таких вот "умных" граждан заканчиваются на "школа-ПТУ-распределение на работу - квартира". Самое смешное то, что не понимают, что СОВКА уже нету и они никому не нужны, за них никто не постоит и ничего им не принесут.
При СОВКЕ этим вот "хорошим" держали в вакууме многомиллионную страну. Потому что по-другому нельзя было. В противном случае люди начинали "думать". А когда народ думает, это плохо.
Сейчас в России происходит похожее. И "что-то" дают в замен на рабство. Это не хорошо и не плохо. Это никак. Это мертвая нация. Такая же как и СОВОК.
Люди не понимают, что в 21-м веке тебе НИКТО НИЧЕГО НЕ ДАСТ. Ты должен сам выбивать свое право что-то иметь.

Вот почему теперешние события не вписываются в рамки обычного. Мы вышли из СОВКА, мы приобрели МОЗГ. За бесплатно.
А кто-то просто до сих пор этого не понял....

Наша обласкана лялька - Донбас

    На тлі останніх подій на Сході, читання новин, різних думок, чомусь наростає обурення. Моє власне, ніким і нічим не нав'язане обурення.

Мій котяра)))

Всім доброго ранку, чи дня, чи вечора!

Хочу поділитися з вами моєю наступною працею. Це "Летящий кот" , виробник "Alisena". Ще рік тому побачила його на виставці рукоділля, яка проходила у виставковому центрі на Лівобережній. Запав у душу, але виявився занадто дорогим для мене набором. А тут в одній із груп "ВКонтакте" був заявлений спільник на нього. Що це значить? Мені потрібно було у визначений термін купити нитки, тканину і до поставленої дати вишити картинку. У спільнику може брати участь необмежена кількість учасників. Це така авантюрка класна! І робота не залежується і спілкуєшся паралельно з дівчатками!

Ну, корочше кажучи, закінчила я не перша, а от з багетки забрала перша від усіх, чому безмежно рада!

І ось що вийшло з моєї першої авантюрки - спільника:

День Рождения - это круто!!! ;-))

Тааакс...
Тут у некоторых, а именно у Scrapshopчика скоро, очень скоро юбилей - 5 лет!!!!
И как водиться, по случаю праздника такого раздаются подарки.
И  не просто подарки, а очень ценные и нужные.
Поэтому хочу поздравить Scrapshop с предстоящими именинами и, конечно же, поучаствовать в получении подарков ;-)))

С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ!!!!!!
Всего вам наилучшего! Процветания, успехов, увеличения числа клиентов и расширения ассортимента! То есть, пожелание еще на ближайшие 5 лет - РАЗВИТИЯ ВАМ!!!!! ;-))

Отака от, б....лін, патріотка - ідіотка!

"Думи мої, думи мої, лихо мені з вами...." Т.Г. Шевченко.

     Ех. Пішло воно все до чортів. Дістало. Все дістало. Дістали новини з "фронту", дістала ситуація, дістало перейматись. Все. Крапка. Я втомилась. Я складаю свою "зброю". Тепер буду мовчати. І нічого нікому не казатиму. Не писатиму, не буду бачить і розуміти. Не хочу. Втомилась. Баста.
     Все, зараз увімкну СТБ і буду дивитись.

ХА! ПОВІРИЛИ???????
А НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЬ!

ДЗУЗЬКИ ВАМ!!!

Будете терпіти мою тріпотню ще довго! Ба! Точнісінько поки читатимете увесь цей потічок..... Бла-бла-бла. Ось такий у мене настрій! А точніше - І  С  Т  Е  Р  И  К  А  !!!!!

(За раніш вибачаюсь, дітям ліпше не читайте. Я вас люблю і поважаю, але мовчечки-мовчечки, бо зараз увімкнеться в мені "мужлан" і я засуну подалі свою дівчачу стриманість. Готові?)

Так от.  І   С   Т   Е   Р   И   К   А   у мене!!!!!
Бо, блять, капець, шо робиться!!!!!!!
У нас МОРЬКО відбирають! А куди я їздить буду? Ні, ну то добре, що ми нарешті загранки зробили! Але ж своє - ближче до дупи... І взагаллі. Якого корявого я маю віддавати крівно мною зароблені 6 тисяч якомусь.... ну, приміром, Тунісу, або.... якійсь Чорногорії? А чого б не відвезти у ЄВПАТОРІЮ? Не поселитись у санаторій "Ласточка" і не спати в подертій кімнаті на скрипучому ліжку, де, бля, всі сестри-лікарі-прибиральниці чують, як ви з чоловіком дітей робите? Да.. діла... Але ж ми звикли, як при совку - шоб усі знали, шо МИ - справжня українська сімеєчька, у якої, що там по генплану? - ага - тєлєвізор-кухня-пілєсос. Да-да, саме ота і є. Да, ота, шо як прокляті клепаємось на роботі цілий рік, шоби у той Крим поїхать, бо ж ше не звідана територія! Треба ж ба догнать - чого то усі ненормальні на ту Ай-Петрі лупляться, як дурні? І чого то у тій Балаклаві з бази воєнної музєя захерачили? АААА, треба ж поїхать та на свої лупи поглянуть. Ага. Один раз. Бо більш там нема чого дивитись. І як же ж кожного божого літа не вивалить свої дві прекрасні булочки на чорній-причорній гальці (в смислі - на камінцях.. ну, на таких маленьких, чорненьких... ну не на дівці Гальці, а на ка-мін-цях! поїдьте та й подивіться, якщо не знаєте... мать у Тунісах такого нема... от.).... І як же кожного літа не ломиться на пляж у шість ранку, аби знайти місце, шоб прибити тією галькою (не ім'я це, НЕ ІМ'Я!!!) покривало... Ну мало що (чьто мне снег, чьто мне зной..., тобто, чьто мне ветер, чьто мне дождь...). Та піти лупонути пересмаженої кави  у каХФешці, що єлє оклигалась від нічної навали отдихающих.... Ну і звичайно, як же ми будемо без отих ракушнякових халуп, в яких не те, щоби жити - дихать не можна, бо розвалюються.... АА!! І саме головне - куди ж тепер їздить та задивляться-плюваться-перемелювать кісточки та - піздець - як заздрити отим сволотам, шо повибудовували отам пряміііісінько біля самої водички собі хороми??? Це ж такий у нас дебільний колорит....
Ви запитаєте,а чого ми тільки зараз загранки зробили? То я скажу... Я скажу! Бо, по-перше, ідіоти - любимо СВОЄ МОРЬКО, по-друге, - ідіоти, бо стрьомно було кудись пхатись. І, по-третє, - ідіоти - бо боялись, шо як поїдем кудись, а там краще... А потім як сюди вертати? Коли тут жопа? Не знаєте? От і я не знаю.

(можете дітям починати зачитувати, я стала "харошай девачькай")

А якщо серйозно, все це я писала для того, аби хоч найближче передати свої думки стосовно всього того, що зараз відбувається. Бо так болить душа і так гірко, що вить хочеться. Бо ота погань нас, людей-патріотів, розриває так само як і нашу Державу.....

"... думи мої, думи мої, лихо мені з вами... чом ви стали на папері сумними рядами...", Т.Г. Шевченко.

Сьогодні, мамо, я побачила війну...

Сьогодні, мамо, я побачила війну...
Назавжди світ у раз перевернувся...
На мить в жалобі весь народ зігнувся
Життя свого побачивши ціну...

За що померли всі ці люди, поясни?
За мир і спокій, за права людини?
Тепер залишились у них родини,
Чекаючи припинення війни.

Я там була, я бачила тіла.
"Небесну сотню" хоронили люди
Такою як раніш я вже не буду
Як виявилось - слабшою була...

Сьогодні, мамо, я побачила війну.
І ненависть в очах родини.
Коли прощаючись з єдиним сином...
Свободи розуміючи ціну....(©)

Сьогодні в моєму житті настав переломний момент.
Сьогодні я була на Майдані.
Сьогодні я потрапила в реалії буття.
Сьогодні я зрозуміла, що таке війна, коли відспівували "Небесну сотню". Так боляче. Це так боляче.....
 Коли бачиш, як через усю площу несуть труни на сцену, де стоїть священник....Як ВЕСЬ НАРОД тихими  голосами потроху виводить "Ще не вмерла України ні слава не воля....."... А в голові - "...поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров"ю волю окропіте..." Я дивилася на те, як дорослі чоловіки не ховаючи сліз, знявши шапки і поклавши руку на серце виводили "Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми, браття, козацького роду..."
І ось в саме в цю мить я здалась... потекли сльози. На якусь хвилину опам"яталась, стала сльози витирать,  підняла очі і побачила, що коло мене стоять десятки таких же як я, котрі не стримуються... Я плакала, я ридала... А в голові - за що? Хто за це відповість??? Хто сяде, кого розстріляють?
Міняється світосприйняття, коли виходиш на Хрещатик і у колишньому приміщенні "Київстар" бачиш організований штаб Правого сектора. Коли приносиш туди покривала, а тобі охоронці в повній омуніції кажуть: "Почекайте тут, до вас вийдуть".... Сюрреалізм. Ти не розумієш, де ти, хто ти. Враз покидає відчуття миру. Ти одразу ж забуваєш, що ще три місяці назад, ти ходив тут і купував речі у прилеглому магазині, а зараз тут - війна.
Цього не розумієш сидячи перед екраном телевізора, перед монітором гаджетів. Ти сприймаєш все це, але відсторонено...
І тепер, побачивши все це, я маю право плюнути в обличчя кожному, хто мені скаже, що все там проплачено! Я маю повне право роздерти лице кожному, хто скаже мені, що на Майдані наркомани, алкоголіки, бомжі! Я маю повне право, послати кожного, хто посягне на соборність і державність МОЄЇ КРАЇНИ! Я маю повне право відстоювати свою мову, своє право на життя, своє право на існування в цій країні!
І ті люди, котрі були там у момент прощання із хлопцями і чоловіками, ніколи вже не будуть колишніми.
Повірте, вже страху немає. Є ненависть і злість!
Я пишаюся своєю державою! Я пишаюся тим, що я УКРАЇНКА!!!!!!!
Бо я сьогодні, мамо, побачила війну...
Це закралось в пам"ять, в мізки назавжди. Тепер для мене є два життя: "до" і "після". Тепер я чітко знаю, як я буду виховувати своїх майбутніх дітей, тепер я чітко знаю своє призначення в житті, тепер я чітко знаю, чого я хочу від життя і в чому його сенс.

Бо сьогодні, МАМО, я побачила ВІЙНУ!!!!!!!!!!

Моє особисте звернення до Президента України. Поки що чинного...

Я - звичайна громадянка цієї великої держави.
Я - освічена, розвинена людина.
Я - потенційний виборець.
Я - народ.

Тому, на правах свідомого громадянина, я хочу звернутис до Вас, пане Президент.
Я народ. І я виборець. Хоча свого часу я не проголосувала за Вашу кандидатуру на виборах, але великої ролі тоді це не зіграло. Але я є народ і сотні тисяч таких же як я, мільйони, проти Вашого керівництва.
Ми, народ, НЕ ХОЧЕМО аби Ви були зараз при владі, аби Ви керували Државою.
НАРОД ПРОТИ Вашої влади.

В наш час ми чомусь забули, що саме Ви не є керівником держави, Ви не є всемогутнім та єдиним. Ви - такий самий працівник як і я, і як сотні, мільйони інших людей в нашій країні. Ви - НАЙМАНЕЦЬ і найняв Вас НАРОД цієї країни. Ви займаєте таку ж саму державну посаду, як і двірник біля дому. Якщо НАРОД Вам не йме довіри, Ви маєте піти!!!!!!!!!
Н А Р О Д      Н Е     Х О Ч Е     В А С    Б А Ч И Т И не те, що на посаді Президента, але й на просторах нашої Держави!
Це - ВОЛЯ  НАРОДУ!!!!!!
Тому, майте свідоме розуміння того, що Вам треба негайно піти у відставку. Вам НАРОД України виказав НЕДОВІРУ!!!!!
Я особисто не хочу, аби Ви були МОЇМ Президентом!!!!

20.02.14

І так минула перша ніч

На моїх 6:52, 19.02.14

Отож перша ніч минула.
Прокинулась і зразу ж "Громадське", Twitter, Facebook....
А тут вже ПЕРЕМОГА!!!!!
МИ СТОЇМО!!!!!
МИ СТОЇМО!!!!!
СЛАВА ГЕРОЯМ, СЛАВА ХЛОПЦЯМ, СЛАВА ЖІНКАМ!!!!!!!!
Плачу, схиляю голову, цілую ноги їм усім!!!!

Не скорити народ України, не завести у яму, не продати!!!!
Ми - вільний народ!
МИ - УКРАЇНЦІ!!!!!!!!
Ми довели це всьому світу!!!!!!!
Тепер ми - найважливіша нація у Європі!!!
Єднаймося, вставаймо, бо ми того варті!

Коли поріг страху пройдений...

22:20 на моїх. 18.02.14.



Запам"ятаю цю дату назавжди.
Слова - не важливі. Важливі дії. Зараз дії там, на Майдані.
Там ДІЄ НАРОД! Наш народ! Народ України.
Багато чого наболіло, багато чого вже пережито.
Триває яку годину облога Майдану.
Назад дороги немає.
Йде захоплення ОДА по областям, йде блокування беркутівців по містах.
Де-факто: введений надзвичайний стан.
Метро не працює. Корки на дорогах в 10 балів.

Що я думаю особисто?
Я думаю, що тільки так ми можемо щось змінити.
Я вважаю, що назад дороги немає.
Стаю на коліна по загиблим... Це є жертви і невідомо скільки їх ще буде.
Стаю на коліна перед хлопцями, чоловіками, батьками, які є на передовій.
Я не знаю, як влягтись спати і я не знаю, що буде завтра і як завтра прокинутись.
Немає ночі.

Боже, поможи нам!

Лілії для львівянки.

Усім привіт. Хотілося зробити приємне одній моїй знайомій зі Львова. Натрапила на ось таку схемку. Дуже легко вишивалось, з натхненням. Відправлю, буде несподівано, і, думаю, приємно. Хай порадується такому кольоровому сюрпризу! А як відпишеться, то обов'язково повідомлю про її реакцію)))