Нещодавно на
своїй сторінці в Інстаграм я анонсувала вихід декількох відео присвячених збірці
книжок «Золота колекція української
вишивки».
Сьогодні я розкажу про перший колір із збірки – фіолетовий.
Раніше я мало
коли звертала увагу на подібні видання, книги, я ніколи не купувала їх собі, а
тут мене хтось ніби підмінив. Побачивши анонси в одному з блогів про вихід
серії книжок я загорілась і вирішила потроху підкуповувати їх собі.
І тому я радію і не радію одночасно))) Радію, бо накінець він "одягнеться" в рамочку і буде радувати мій взір в повній комплектації, а не радію, бо процес відшиву закінчився((
Шилось дуже легко, на рівномірці Мурано це просто було одне задоволення! До речі, хрестики на цій тканині не прошиваються, а самі собою викладаються, що створює феєричний ефект! На Аіді я такого не бачила ні разу і навіть колись заморочувалась укладачем шовчиків (навіть сама його колись робила 😕) На рівномірці, ще раз повторюсь, хрестики, шовчики, стібочки якось самі собою укладаються і стіорюють ідеальний вигляд!
Трошки заморочилась з відшивом однієї із хмаринок, частину якої відшила на початку процесу, а іншу частину в кінці і колір білих ниточок, і там, і там дещо відрізняється. Зазначу, що мені прийшлось додавати трошки із своїх запасів ниточку, тому і є різниця в кольорах. Можливо буду перешивати, побачимо.
Ще трошки покосилась тканинка знизу, де відшиті хвилі, але думаю, що в багетній мені цей недолік виправлять...
Власне... що я все пишу і пишу, є ж відео!! Йдіть сюди, прошу до перегляду!↓↓↓ 😄
Дякую, що завітали до мене у гості і гарного настрою!! ;-))
Не минуло й тижня і я зафільмувала МК про те, як зробити власноруч бокові натяжки на станочок. Багато рукодільниць після моїх фото запитували подробиці і я не придумала нічого кращого, як просто зняти відео на цю тему.
Сьогоднішній ранок мав би бути такий як і інші, але вітання на роботі з Днем Валентина трошки внесло свої корективи)) Тож із задоволенням вітаю вас усіх з цим свілим святом! ;-)
Я ж з успіхом забула, що сьогодні за день, власне, чоловік також, тому навіть похвалитись нема чим))) А з іншого боку - чи є сенс? Є сенс хвалитись тим, що і так у кожного сьогодні буде?)))))
...песимізмом якиось запахло, да?....
Я ж до вас сьогодні із розповіддю про свій теперішій проект "Вітрильник". Розкажу, як потроху проходить вишивання, що застосовую в роботі і які враженння є в цілому.
Усі ми дівчатка-рукодільниці можемо похвалитись чимось, що використовуємо у своїй роботі. І у всяких видах рукоділля є свої приладдя, хоча, звичайно ж, в більшості випадків вони +/- однакові, але всі ми потроху їми хвалимось))
У мене, наприклад, не так вже їх і багато, але я так,дуже всі їх бережу, вони потрібні мені, я не купую багато чого, якийсь поганий з мене хом"як)))))
Є органайзери, голочки, коробочки для зберігання ниток, всього потрошку, але мені так приємно-приємно, що і у мене невеличкий запас чогось такого є)))
А щоб ви більше дізнались, прошу до перегляду двох відео на цю тему!
Частина перша:
Частина друга:
Дякую, що заходите до мене у гості, переглядаєте, коментуєте! Ви ж знаєте, що я вас усіх дуже-дуже люблю і ціную!
Кажуть, що думки матеріальні. Я в те вірю. Бо, про що ви думаєте, тим і ви і є. Тому фокусую всю свою енергію, всі думки на щось хороше і правильне.
Нещодавно почала новий процес "Вітрильник", майже Dimensions. Вирішила, що то буде як додаток до "Осіннього процесу" з хаткою. І вірю, що неодмінно наші життєві плани будуть втілені в життя!
А щоб багато не писати, ось тут є відео, запрошую до перегляду!
Усім гарного дня та настрою!
Привіт-привіт тим, хто і досі є моїм підписником не зважаючи на те, що я не дуже хороша дівчинка і мало, або зовсім не - пишу.
Запитаєте, чого? А я і сама не знаю. Якось останнім часом не підходжу до машини-комп"ютера, а все більш користуюсь телефоном... мабуть так...
Інших причин я не знаю. Лінуюсь, чи що... Чи старію? (і тут я сиджу така, голову низько опустила, уявляю себе бабцею...)
Так от, сьогодні поробивши половину усіх справ і випхнувши хазбенда до друзів дивитись футбол, я вирішила присвятити трохи часу блогу, почитати новини у кого які, ну і звісно написати собі щось.
Незвично сьогодні пишу, бо будній день, та ще й обід, але інколи потреба в теплоті, або в натхненні приходить нізвідки. Тому я і радію, подекуди, що є вишивальний мій Instagram, в якому є сила-силенна друзів з купою чудових фото, ну і без друзів там є крутецькі знімки, а ще радію, бо підписана у Facebook на цікаві сторінки і періодично в новинах проскакує щось захоплююче. Так от і зараз з початком обіду мені на очі попалась стаття про традиції в вишивці, а точніше, в українській вишивці. Тому під карпатський час з смаколиками прочитала ще раз те, що, власне, і так знала)) Та хотілось хоч подумки "відірватись" від робочого процесу і чкуронуть додому у плед))) Ну і не поділитись тим з вами не могла, то тому прошу до читання і гарного усім настрою!
Бажаю, аби у кожного з вас у житті було багато-багато теплоти та натхнення!!
Лінк на статтю тут, а нижче я приведу сам текст, якщо у когось не виходить перейти.
Усім привіт!
Сьогодні хочу розповісти вам про "свіженьку" подію, що минулими днями пройшла у Києві, це виставка HANDEMADE Expo 2016.
Багато рукодільниць чекали на цю подію, ну і мене не обійшло стороною побувати там.
Вечір повинен був бути простим і звичайним. Шарячись просторами Instagram, без особливого інтересу, бродячи по різним сторінкам навіть не могла подумати, що натрапляю на фото, від якого не можливо було відірвати погляд.
Я веду щоденник. Точніше не так, я пишу щоденник. Свій власний, ніким не прочитаний, щоденник. Запитаєте мене для чого? Я і сама не можу знайти відповідь.... Просто пишу думки, виказую щось зовсім-зовсім сокровенне папірцям. Я давно вже збагнула, що яка б людина не була активна, яка б не була відкрита до спілкування, як би людина не була пристосована до суспільства, все одно їй потрібна самота... Самотність. Їй потрібно відпочивати від буденного "я" і повертатись інколи "до себе". Власне, так відбувається періодично у мене. Загалом в моєму житті було 4 щоденники і останній я веду вже рівно 10 років. Це такий, нічогенький період життя, знаєте! Для мене це дуже важливо. Бо я періодично перечитую свої думки, в якихось деталях згадую минуле, постійно відкриваючи щось для себе нове в тій чи іншій події. Це захоплює!.
Та все закінчується... І мій десятирічний записничок теж... Хоча в ньому ще є місце, але якось інтуїтивно прийшов час його завершити ... І нічого, знайте, нічого в житті не буває просто так.
І ось саме в цей момент випадково, шарячись по Instagram, я натрапляю на сторінку однієї дуже талановитої дівчинки Юлії, яка своїми ручками виготовляє блокнотики, щоденнички, записнички різні і тут моє серце майже зупинилось!
Це неймовірно талановита людина, бо за моїм описом, за моїми власними фотографіями вона настільки відчула МЕНЕ, що я і досі дивуюсь! Людина відчула щось таке головне, щось таке моє, особисте! Вона створила дещо цінне, вона створила нового спостерігача мого життя. По великому рахунку, тепер я маю талісман, мою скарбничку думок...
Для мене це потік натхнення, для мене це якийсь небувалий поштовх на створення чогось крутого, на відображення тільки самих добрих, хвилюючих, приємних миттєвостей!
З появою цього Щоденничка (до речі, хочу придумати йому ім"я і, можливо, це буде навіть Матте... або на львівський манер - Матей... Чогось хочеться назвати саме так, Матей...) я відчула наближення змін... Дуже важливих змін у житті... Дуже захоплюючих, радісних змін.
І знаєте що? Кажуть, що не можливо відчути душу людини, її теплоту, а я от можу довести зворотнє... Я так радію, так радію, що на моєму життєвому шляху трапляються такі дивовижні люди.
Поспішаю вам розказати про нашу рукодільну зустріч, яка відбулась на цьому тижні! Зараніш вибачаюсь, що так довго тягнула зі звітиком, не було часу ну ніяк!
Одразу хочу зазначити, що дуже вдячна дівчаткам, що запросили, мені було приємно і радісно від того! Ще дякую дівчаткам, що прийшли на цю зустріч, була рада усіх бачити)))
Говорили, про Пухнастих, рукоділля, вишивання, в"язані речі, бутилочки, прикраси і про ще багато-багато чого іншого)))
Що ще хотілося б додати, приходьте на такі ось посиденьки, вони надихають, відволікають від буденності і приносять радість!!
Сьогодні буде незвичний пост. Незвичний, бо хочу чи вам, чи вашим знайомим-вишивальницям запропонувати рамочку дерев'яну.
Колись купувала її собі, розмір 21*30 см. І, як буває у моєму випадку, спонтанні покупки частіше за все є невдалими. Точніше, не підходящими для мене. Пролежала ця рамочка у мене близько року і так я її нікуди не примінила. Тому хочу її продати. Можливо, вона комусь ось саме зараз потрібна)) Можливо, не конкретно вам, а котрійсь із ваших знайомих вона нууу вкрай як саме зараз необхідна! Ціна достатньо символічна, 80,00 грн. (якщо на початкову в 120,00 зважати) ... Мені вона справді не потрібна, а комусь стане у пригоді! Якщо що, пишіть на пошту talyaxa@gmail.com Дякую, що дочитали до кінця і що заходите у гості! ;-)
Давно я сюди не заходила, не заглядала і тому не дуже рада. Знаєте, з появою в моєму житті YouToube відпадає поступово необхідність сюди писати, хоча я свій блог вважаю такою собі домівкою, бо з нього, по суті, все і почалося)))
Тому все ж буду тут писати, можливо, буду дублювати свої відео, але все ж не хочу його залишати.
Сьогодні мова піде про новокуплені мною ножнички "Цапельки".
Як багато-багатенно минуло часу з останнього запису і багато чого нового у мене сталося!
Я почала знімати відео, почала їх викладати, сьогодні з"явиться відео під номером 3, лінк я подам нижче. Буде воно на тему мого нового вишивального процесу)))
Одразу скажу, нікуди "Осінній пейзаж" від Luka-S я не діла, особливо для нього я придбала станочок і про це розкажу наступного разу. А сьогодні моя розповідь буде про хрестиковий процесик (закортіло мені трішки повернутись саме до них)
Так от, мова піде, про картинку, яку створила Є. Гапчинська, а перевела у схемку моя дорога Олександра Сергієнко .
Сьогодні визначна подія у моєму житті сталась))))) Така визначна, що обдумувала я її нууу... трошки більше неділі)
Багато хто з вас уже в курсі подій, а для інших поясню.
Мене зачепило, що на нашому YouTube-просторі нема нормального вишивально-україномовного контенту, нема відео, яке хотілося б переглядати, про яке хотілося б говорити. Ну, власне, для мене. Надивившись інших дівчаток-блогерів, що розповідають російською, я подумала - а чому би самій просто не почати щось подібне "творити". Думала я, як ви уже знаєте, не довго, і сьогодні відбувся мій дебют - перше в моєму житті відео на вищезазначеному каналі! (тут повинні були б бути барабанні сурми)))))
Тож запрошую і туди до себе у гості, заходьте, дивіться, коментуйте і прошу до діалогу!
Ну, і, власне, саме відео!
І до речі, це зовсім не означає, що я закину блог, ні! Це мій дім, сюди я завжди-завжди повертаюсь!!
Спека наступила, літо у розпалі, час відпусток, моря, сонця, пляжів, безтурботності і впадання в дитинство. Власне, я не оминула цю ейфорію, починаючи з середини травня мене постійно десь носить))) Звичайно, то ж є круто, багато чого встигла побачити і дізнатись (як завжди)! Але вишивання ніхто не відміняв! Як я і писала у одному із минулих постів, дійшли руки до фотоапарата і я накінець спромоглась зробити пару-трійку фото просування моєї роботи.
Спека дається взнаки і більшість з того, що сьогодні нафотографувала розмито, наче хто пензлем порозводив. На завтра наче обіцяють грози (ой, хоч пару раз аби гримнуло, я би була втішена). Менше з тим, фото є.
Прийшов час і мені відділитись))
Є у мене свій власний акаунт, але я періодично ж ділюсь там своїми вишивальними замальовками. Звичайно, є друзі-шанувальники мого захоплення, але треба йти в народ, чи що)))))) Тож вирішила створити окрему сторінку на свої вишивальні новини:
Називаюсь я там vizerunochok. Чесно кажучи, назву придумувала достатньо довго, ну якось не йде мені щось подібне вигадувати, але пошарившись на просторах вишивальних сторінок мені довподоби стала назва "Візеруночок")))) Ну, то так і називатимусь!
Тому прошу і туди до мене у гості! Буду рада усім-усім!!!
