Сьогодні дуже різко похолодало, сонечко пригріває, але колючий вітер змушує повірити, що от вона і настала - осінь. В цьому році нема бажання фотографуватись у листі, постити подібні фотографії та змагатися з подружками у кого краща... Чи то вік вже не той, чи інші життєві пріоритети з"явились?
Вийшли з колегами в обід на вулицю, аж тут от, холодає... Одразу повернулись назад, у тепло.. Я за чай з смачностями і вирішила, поки є трохи часу, написати про моє читацьке поповнення.
Багато з нас, напевне, підписані на Фейсбуці, або деінде на письменницю Надійку Гербіш, і, мабуть, багато хто з нас читали її "Теплі історії...". Я, наприклад, товаришую з нею на багатьох ресурсах, а її особистий блог для мене є справжньою віддушиною.
Так от, ті, хто знайомий з нею, напевне, чули і про "Дороговкази...", книжечка, що нещодавно вийшла у видавництві "Свічадо". Звичайно ж, закортілось і собі))) Дякуючи Вікторії та її опису, впевнилась, що все ж таки потрібно купити і у власну читацьку кишеньку. Книжечка дійсно невеличка і можна "промахнути" її за раз, особливо зважаючи на мою швидкість читання, тож за пару хвилин промайнувши з десяток сторінок, я відклала до вечора.
Але ж одну книжку не замовиш! Ну як це так!)))
То ж в ту саму кишеньку потрапили ще "Вересові меди" Надії Гуменюк ("Клуб сімейного дозвілля", 2015 рік) та "Пустоцвіт" Тимура та Олени Литовченків("Фоліо", 2012 рік).
"Вересові меди"
"Нічого не буває просто так, без задуму Божого. Як і неймовірна знахідка, що трапилася в родині волинських селян, — крихітне немовля, яке лежало просто неба посеред дороги… Подружжя не мало дітей, тому маленьку Богдану виховало як рідну — бо її сам Бог дав…
На дворі — буремне ХХ століття. Перша світова, революція, репресії… Ніщо не обминуло маленьке українське селище Туричі. І красуні Богдані, яка мріє стати актрисою й ладна кинути все, щоб здійснити цю мрію, судився довгий і бурхливий шлях. У її житті буде все: щира дружба, кохання до нестями, втеча з-під вінця, в’язниця, війна, правда про своє таємниче народження й коротке, але пронизливе щастя… А ще — терпкий і солодкий смак вересового меду, що може бути не тільки цілющими ліками, а й грізною зброєю проти ворогів…"
"Пустоцвіт"
"Влітку 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна милостиво розглянула й затвердила петицію про поновлення гетьманства на українських теренах. Булава дісталася хлопцеві з незаможної родини, який зробив фантастичну кар’єру — Кирилу Розумовському, рідному братові морганатичного чоловіка імператриці. Життя закружляло у скаженому калейдоскопі... А що ж одержала Україна?! Невиправдані очікування, бездарне керівництво, бездіяльність у вирішальні години... Фінал був закономірним: остаточна втрата державності."
Скарбів набрала повні кишені, сьогоднішня погода спонукає зовсім нікуди не їхати, а після роботи звернутись калачиком на дивані, попиваючи калиновий чай зануритись у ці історії..
Не хочу інтернетів-новин-політиків, хочу спокою і затишку (пишу і в голові зразу ж: "А як же там наші воїни, вони ж не в такому затишку, вони там підлозі сплять.......")....
Знаєте, от правильно Вікторія написала, що кожній книжці потрібен свій час... Мабуть, саме зараз для мене є вчасною "Дороговкази..." Хочу відповідей на купу питань, а їх нема... Можливо потім вони з"являться, побачимо...
Дякую, що завітали!
Немає коментарів:
Дописати коментар