12.10.16

Ну і ще раз про українську вишивку!

Усім доброго дня!
Незвично сьогодні пишу, бо будній день, та ще й обід, але інколи потреба в теплоті, або в натхненні приходить нізвідки. Тому я і радію, подекуди, що є вишивальний мій Instagram, в якому є сила-силенна друзів з купою чудових фото, ну і без друзів там є крутецькі знімки, а ще радію, бо підписана у Facebook на цікаві сторінки і періодично в новинах проскакує щось захоплююче. Так от і зараз з початком обіду мені на очі попалась стаття про традиції в вишивці, а точніше, в українській вишивці. Тому під карпатський час з смаколиками прочитала ще раз те, що, власне, і так знала)) Та хотілось хоч подумки "відірватись" від робочого процесу і чкуронуть додому у плед))) Ну і не поділитись тим з вами не могла, то тому прошу до читання і гарного усім настрою!
Бажаю, аби у кожного з вас у житті було багато-багато теплоти та натхнення!!

Лінк на статтю тут, а нижче я приведу сам текст, якщо у когось не виходить перейти.


ТАЄМНИЧІ КОДИ ПРЕДКІВ: 12 ГОЛОВНИХ СИМВОЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ


Якими різноманітними є сучасні вишиванки: однотонні та різнобарвні, багаті та ніжні, вишиті квітами та геометричним візерунками… Та чи знаємо ми, що за узори насправді прикрашають наш одяг, якими древніми є їхні основи, що вони означають та чому виглядають саме так.

Яка сакральна геометрія захована у скарбах бабусиних скринь? Це ж не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи: рослин, тварин, небесних світил. Символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду.
українки

Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю.
Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла "мовою" орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю. 

Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Дивовижно, та зауважте, що саме слово "вишивка" походить від "вишній", божественний і перекладається на грецьку як "космос".
Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: "Я таку сорочку випишу". Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були "виписані" в орнаментах.

"Сорочка  складалася  із  шести  чотирикутників  різної  величини,  і  якщо  б  виміряти  їхнє  співвідношення,  то  в  ідеалі  ми отримали  б  золоту  пропорцію.  Ці  чотирикутники  з'єднувалися  між  собою  за  допомогою  хрестиків,  вишитих,  як  правило, чорними  нитками:  аби  жодна  стороння енергія  не  могла  крізь  шви  проникнути  до людського  тіла,  бо  хрест  своєю  енергією "розтинає",  знищує  негативну  енергію,  а чорний  колір  її  поглинає. Низом,  на  грудях  і  на  рукавах  вишивалися  священні  коди  сили:  для  маленьких діток  вони  кодувалися  переважно  у  рослинних  орнаментах,  що  символізували дерево  життя,  у  зірочках-оберегах,  у  простих  хвилястих  лініях  з  точками,  що  символізували  первинні  сили  природи  -  воду і  вогонь" [Чумарна М. Код української вишивки].
Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.
folkmoda.net

Коло

Відомо, що найбільш древніми є прості геометричні орнаменти. Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно походить із язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Коло це також безперервність буття і вічність. Загалом цей символ, що може зображатись у багатьох варіаціях, має чи не найбільше різноманітних значень. Круг із крапкою всередині є центром світобудови, в українській  символіці –  це  також  символ  сонця.   Круг як символ божественної чистоти для нас – це вінок нареченої. Коло як сонце із променями, що виходять на зовні, дарує силу та енергію. Водночас промені, обернуті всередину – навпаки забирають енергію, таке коло може символізувати пустоту.
"Чистий" символ кола нечасто можна зустріти саме у вишивці (більше на дерев`яних виробах чи у писанках), та він завжди присутній у поєднанні з іншими фігурами, як елемент складнішого візерунку. Круг можна розпізнати у Дереві життя, зокрема на весільних рушниках.
folkmoda.net

Квадрат

Ця фігура є однією із центральних в орнаментах багатьох культур. Вона символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат, який часто вишивають зокрема на чоловічих сорочках, означає "земне поле". Квадрат в українській традиції є одним із символів землі. Ідея цієї фігури – у розмежуванні простору, виділенні якоїсь частини (поля). Духовно квадрат символізує Матерію, як коло – символ досконалості – дух. Тобто, квадрат протилежний до кола. Квадрат – знак особливого числа 4, яке українці розуміли як символ першоелементів. Це чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби…
Квадрати на вишивках можна зустріти розташованими у ряд в стрічкових композиціях, також як частини складніших елементів.

folkmoda.net

Світове дерево

Його ще називають Деревом життя. Цей символ зустрічається у мистецтві тих народів, модель світобудови яких містить три складових: підземне царство, земний світ і небесне царство. Дерево зображає: корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє. В українській вишивці цей символ можна впізнати не лише у розгалуженому дереві (яке є як симетричним так і асиметричним), а й у колоску, снопі, гілці, навіть виноградній лозі. У ньому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя. Зустрічаються складнші композиції, де мотив дерева замінює жіночий образ. Жінка із піднятими руками – це Велика Богиня або Праматір, яка є втіленням самого життя.
Узори зі Світовим деревом найбільше пасували великим вишитим рушникам. Розмірами у 3-4 метри, вони прикрашали оселі та храми. (Найбільш поширеними були у Центральній Україні).
folkmoda.net

Ромб

Ромб є архаїчним знаком. Його пов`язують із плодючістю людини і землі. Основою розшифрування значення символу є чоловіче та жіноче начало. Він складається з двох трикутників. Та найцікавіше те, що в праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути оселі), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність. Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало достаток і добробут.

Ромб, або як його ще називають, Трипільський квадрат – це також образ борони – інструмента, що готує землю до засіву. Крім простого ромба на українській вишивці дуже часто зустрічається ромб з гачками (вусиками). Цей знак називають "жаба" і символізує він плодючість. Адже ця тварина у давніх віруваннях пов`язувалась із небесною вологою, яка дає життя.
Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках та на весільному одязі молодої. Одяг із вишитими ромбами молода жінка, завагітнівши, мала носити аж до народження дитини. Адже цей символ слугував сильним оберегом.