Дивувальний пост!

Привіт усім!

От скажіть, буває у вас так, що от не чекаєш нічого від якоїсь події, або трошки не на те націлена була, а воно бац і трапилось? І ти така у шоці ходиш, не можеш зрозуміти, що ї як)))

Ото і у мене таке вчора було.

Є у мене одна подружка, ми знею однолітки, різниця у віці в одну добу. Тобто, знаходимо спільну мову на раз-два! Так от, крім того, що вона гарна людина, то ще й толковий фотограф, художник, майстер по роботі зі шкірою (прикраси, розпис на шкірі). Є у неї свої напрацювання, вона створює колекції, проводить майстер-класи т.і. Ну і звичайно ж, всі свої роботи вона виставляє на продаж, попередньо фотографуючи їх. Я вже не вперше стаю її "жертвою" у фотосправі, мені це діло дуже подобається (хоча кому з нас дівчат це не подобається, а?) і на цей раз вона попросила мене попозувати для реклами її прикрас. А мені що - раз-два - і готова! 

Процес це неймовірно цікавий, хоча і достатньо важкий (потрібно "правильно" стати, руки у вірному місці, голову трііішечки вище... ні, не так... о, ось так, стій!), але ж діло не тільки в тому, реально час весело провести можна, подуркувать! Нафоткались ми з нею досхочу, я у неї ще й позичила фотоапарат, трішки поуправлялась у цьому ділі.  

Щоб ви розуміли, в цій фотосесії акцент був поставлений виключно на прикраси, ми, правда, задіяли, лише 2 наборчика. 

От якраз вчора вона мені видала фотографії. 

Дівчатааа...... Я не могла вкластись до 12-ї ночі, вона зі мною також! Хоча фоточок вийшло 200-250, не більше, але ми реально не могли вибрать, які найкращі (я - щоб в Нет закинуть, вона - щоб обробить для рекламних постів). Фотографи мене зрозуміють - для того, аби зробити нормальні фото, потрібно відклацати тонни кадрів, і буває так, що з них вийде один-єдиний нормальний. А тут як на підбір - всі кльові!!!!

Я розмістила у соцмережах декілька, але не чекала на такий ажіотаж! Дуже, дуже багатьом вони сподобались, багато хто оцінив! Ми з нею в шоці, корочше кажучи! 

Повторюсь, акцент був виключно на прикраси, навіть думок в голові не було, щоби я якось по-особливому стала, чи голову повернула, чи ще щось.

Ефект вражаючий!

Тому не змогла втриматись, щоб не поділитись з вами! :-)))

Ну і звичайно, як же без пухнастих створінь?! Прийшов до нас допомагать, куди ж його дінеш, мусили фотографувать))))

Підпис: Невгамовне Дурко! ;-)

Усіх люблю! ))

Звітик по "Закоханих" та трошки відпочинку ;-)

Усім привіт, дівчатка!
У позаминулому пості я слізно-слізно обіцяла відзвітуватись по "Закоханих" (це я так цей процес назвала). Так от, можете мене привітати, я у відпустці і виконую обіцяне!

Зараз таке пекло на вулиці, що, мабуть, не мені одній НЕ до вишивання! Літо вирішило з нами гратися у кішки-мишки, то спека, то дощі. От як воно витримать, а?
Тому ми подумали і втекли на трошки з міста у село.... Оооой, де б ще так добре було, як не у селі? Тут тобі і свіже прохолодне повітря, і молочко з-під корівки, і ціпочки, які щойно вилупились, кицька "приходяща", а на додачу краєвиди з городу і шашлик!
Аби трошки розрядить літню спеку, накидаю вам сільських мотивчиків!

(а у нас ще тут вишеньки є смачненні!)

Українське вбрання: прикраса чи повсякденність?

Вже давно натрапила на цікавий сайтик "Етнографія" називається. А там сила-силенна всякого добра гарного є: про наші традиції, про наш український побут, про одяг тощо. Така собі скарбничка минулого)) І на просторах цього ресурсу побачила статтю про те, коли міські жителі почали вдягатись у вишиванки. Тема на перший погляд проста, але якщо добре подумати, то дуже глибока.

От я колись зачитувалась Шевченком, Українкою, Франком та іншими і завжди у їх творах образ українських жінок поставав у простій вишитій сорочці, фартушок, на голові стрічка, чи вінок на свято.

Тобто, це був звичайний, повсякденний одяг, можливо навіть під грифом "сільський". У місті подібне вбрання не так було популярне, якщо щось таке і вдягали, то виключно під якісь події. "Городська мода" - вона ж інакша))))

Зараз настали такі часи, що поняття "мода" набуло якогось гібридного значення, от інколи ти бачиш людину і не можеш зрозуміти, чи то вона настільки бідна, що в лохмітті ходить, чи то так "по-модньому", як казала Проня Прокопівна)))))))
А от останнім часом вишиванка для нас стала таким собі індикатором причетності до чогось глибокого, свого, ідентичного...

Тому мене і зачепила ця стаття "Коли городяни вдягли вишиванку". Почитайте, лінк тут. А хто не має можливості, то передруковую у пості нижче!

Море у руках...

Доброго вечора, дівчатка!
Соромно, ой як соромно мені, що так на довго блог закинула((( Знаєте, але у кожного в житті, мабуть, бувають такі дні, коли ти ну усім-усім родичам, друзям і знайомим потрібен був, величезна купа справ і на вишивання та блоговедення майже зовсім не вистачало часу...  Чи може від усього потрошку відпочивати потрібно? Ну, картинку у житті змінити треба.... Корочше кажучи, я повернулась з новинами до вас)))

В цьому році нам не випадає куди-небудь поїхати, зміни на роботі обмежили відпустку з двох тижнів на один (хоч і тричі на рік можна брати, але лиш на тиждень), далеко, як-то кажуть, не заїдеш. По-друге, якось особливо і не хочеться.... Тому море мені в цьому році тільки сниться буде... А я ж так люблю з ним розмовляти.... Так люблю....

(фото зроблене на березі Чорного моря у Криму, 2013 рік)