Аж ось і вечір на порозі
Потроху стука у вікно
Чи є я вома, чи в дорозі
Чи може навіть у кіно
А я вже вдома, без турботи
М'якого пледика взяла
Кохані вишивки-роботи
Знов вишивати почала....©
Потроху стука у вікно
Чи є я вома, чи в дорозі
Чи може навіть у кіно
А я вже вдома, без турботи
М'якого пледика взяла
Кохані вишивки-роботи
Знов вишивати почала....©
Ой, дівчаточка моі милі, написала я попередній пост і наче сповідалась! От правда! Звичайно ж знаю, що не кожна прочитає, але дійсно легше стало. Такий гарний спосіб виказати своі думки, те, що наболіло.
І ось сьогодні, поки чоловік поіха в з друзями у футбол грати, я всілась вишивать! Хочу пошвидше закінчити мій ".... дворик"))) Якось так вийшло, що голочка сама затанцювала у пальцях!
Сиджу і сама собі посміхаюсь, радію і хочеться вам підкинути моєі радості!!!! Ловіть, мені не шкода!!!!))))
На вуличці звону сніжить, а я увімкнула без звуку ТВ, а зі звуком "Громадське" і отримую небувале задоволення від вечора!
А ще, а ще на віршик мене щось надихнуло. Точніше не так, коли пишу - це значить вірний знак мого морального одужання!
Дякую усім за те, зо ви є у моіх друзях, та і усім іншим дякую, за те, що заходите на мою сторінку! Ви справді всі піднімаєте мій настрій!! Дяяяяккккуууюююю вам безмежно!!!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар