Відпочинок. Зима. Вишивання. ЛЬВІВ.

Усім доброго дня!

Я тут, я повернулась у блогосферу до вас, мої любі. Мене так довго не було і назбиралось стільки всього, про що можна було б розповісти, що навіть не знаю, з чого почати і як умістити все в один пост.

І я хочу подарунків від "Аграфки"!!!

Крутезний магазинчк "Аґрафка" в честь свого дня народження розігрує не просто цукерку, а навіть ТОРТ, я б сказала!

За цим посиланням всі-всі умови! ;-)

P.S.: може і мені пощастить, а? ))))

Куди дівати Hande-made?

Ну і привіт!))

Сьогодні понеділок, ранок, я дохворіваю, а у п'ятницю у мене потяг. Прошу у Бозі підкинути мені жменьку здоров'ячка, а тимчасом в голову усякі думки лізуть, якими хочеться поділитись.

Шарячись на просторах Інтернету, в різник блогах-групах рукодільних, бачу дуууже багато маленьких рукоділок. Фетрові іграшки, невеличкі вишивочки, іграшки на ялинки, манюсінькі лялечки тощо - невеличкого розміру роботи, які зараз переважають по популярності великі роботи, змістовні якісь праці.

Зразу скажу, мені надзвичайно подобаються мімімішні рукоділочки, я в захваті від мініатюрних вишивочок, дивуюсь магнітикам на холодильник, чи чомусь подібному, особливо млію від морських тематик або щось із гірськими мотивами (ви ж знаєте, це моі слабкості). Але у мене постає питання: куди це все дівать? Тобто, я зараз не кажу про подарунки, вироби на замовлення, або конкретно потрібні речі (от як наприклад, рукавички). Я говорю про силу-силенну виробів, котрі з'являються як гриби після дощу (майже щодня нове фото), при чому, коли дивишся, постає питання : і що з ним робить, або для чого воно зроблене?

Якщо говорити по вишивку, то колись на питання сестри "куди ви оце все дівать будете?", ми з мамою в один голос відповіли: "не будемо в рамочки вставлять, а складатимемо в стопочку полотна!"))))) Я про що. Якщо у вишивці це в принципі реально, то от, наприклад, у скрапі ти ж не заведеш велику скриню, куди будеш альбоми складати, або листівочки. Або ось мене зацікавило таке фото, яке я поцупила (чесно признаюсь) на сторінці журналу "Все о рукоделии" на ФБ:

Це справді суперові роботи! Це ж скільки любові і праці потрібно було вкласти, аби зшить все це. У мене ручки просто не звідти виросли, аби таку красу зробить, правда. Але питання (особисто у мене!!!) - для чого? Ну, можливо, для дитячих ігр, тоді зрозуміло.

Дівчатка, може я якась не така, га? Може мій прагматизм-раціоналізм заважає бачити якісь очевидні речі? Можете мені пояснити? 

Ну неможливо ж заставити квартиру усим цим, правда ж? Чи я настільки черства та недалекоглядна бурчунка, яка ваще нічого не розуміє в творчості чи рукоділлі, зациклена на своіх вишивках, а?

І от ще.... У мене був досвід вишивання невеличкоі картинки "Совеня", на яку я витратила силу-силенну коштів, бо я ще не така матьора вишивальниця, щоби у мене багатенно різних ниточок, прийшлось купувати всю палітру заявлену у ключі (а ви ж не забувайте, що кольорів може бути 30, а використати ви можете всього 3 см), та ще і рамочка добряче затягнула. Я вирішила, що більше експериментувати з таким не буду, або хоча б поки що, поки у мене запасів не набереться трохи. 

Хочу дізнатись вашу думку з цього приводу, як ви вважаєте, чому зараз популярність виросла ось таких маленьких рукоділочок, куди іх дівати і який сенс іх робити в таких кількостях?

Дякую, що завітали і хотілося б дискусіі на цю тему!)))

Як завжди, ваше, на цей раз, Задумливе Дурко!

Гарного усім дня та настрою, не зважаючи на погоду за вікном!

Я завжди щось змінюю)

Дівчатка такі непостійні!

Невеличкий пост-попередження))

Якщо ви зайдете до мене і не впізнаєте вигляд сторінки, не лякайтесь, це я шось міняю) Ну не можу я постійно бути в одноманітності. Навіть на роботі постійно соваю монітор, принтер, стаканчики, клавіатуру і мишку, телефон і Айпад потерпають від зміни тем і картинок. Я постійно критикую себе за не дуже вдалий фон в блозі, або мені не подобається розміщення і вигляд посилань. Прошу вибаченн за незручності, але якщо є рух, хоч в якому б прояві він не був, мені так краще!))

Не знаю, коли буде змінюватись вигляд блогу і яким він покажеться на ваші очі, але точно знаю, що буде))

Люблю вас усіх і дякую, що відвідуєте!

P.S.: Невгамовне Дурко!

Як я умію дуби валити

Назва посту виникла зі вчорашнього запису, багатьом вона сподобалась і стала актуальна наразі. Ще можна примінить сюди "дурень думкою багатіє". Це теж буде про мене. З дитинства так повелось, що де б я не ходила чіпляла все, що "погано лежить", моя уважність максимум дотягала на трієчку по п'ятибальній системі. Я і досі дивуюсь, як стала бухгалтером. Хоча тут інше, мабуть, мені колупаться у законах подобається і застосовувати іх також. Але то таке. Купити в універсамі майонез і забуди його там же - була справа честі! А якби ви знали, що коілось із сестрою, коли вона чітко казала який купить лак для волосся, а я обов'язково притарабаню щось інше... Короче кажучи, "дуби" - це мій постійний стан і я вже до нього звикла.
Так от, про вчора.
Я дуже раділа з того, що купила набір задешевше ніж у Києві, а потім Кульбабка (Олександра Сергієнко) візьми та й задай мені питання на предмет, це набір хрестиковий, чи гобеленовий? І які будуть, на ваш погляд варіанти? Звичайно ж гобеленовий! Хоча я замовляла, чи ДУМАЛА, що замовляла хрестиковий!!! Подивилась я на сайті, перевірила у замовленні і дійсно, знову моя подружка-неуважність поруч мене, нікуди не ділась!
Ну що вам сказать? Тепер я ото сестру свою зрозуміла і іі стан, коли я шось "не те" куплю.
Але! З іншого боку я зовсім і не засмутилась, бо гобеленом давно хотіла повишивать, ото був у мене один досвід, теж від Лукас "Натюрморт з овочами", це буде більш масштабна робота, так що все склалось добре.
А сестра сказала: "Яке ти було дурко, таке і залишилось... Нічьо в тебе не міняється!"
І я тому безмежно радію! ;-)))

(Це я трохи шокована від цікавого відкриття, що я гобелен прикупила))))

(Органайзер в діі)

(Канва. Вперше таку бачу. Ще одне відкриття)

(Ну і схемка, на 15-ти величезних аркушах)

І от ви можете мені не повірить, але я мушу написати. Тільки що перевернула на себе гарячий чай. Все нормально, але факт на лице. 

Дякую, що завітали!

Завжди ваше - Невгамовне Дурко!;-)

Новини за якийсь там час ;-)

От буває так, що ходиш-ходиш, хочеш чимось поділитись, щось написати, а так лінь, що ой-ой-ой... Ото і у мене таке буває) Отак зберу силу-силенну якихось цікавостей, а потім пишу. Так от, сьогодні мова піде про в"язання, вишивання, отримані "хочухи" (див. минулий пост) та котячі ніжності.

Почну, мабуть з отриманих "хочух". Якщо хтось читав мій минулий запис, то пам"ятає про що я мріяла і про що писала.

Мої головні "хочухи" на сьогодні.

     Доброго та чудового усім вам дня!

   Сьогодні хочу написати про свої головні, дорогі, але кльові "хочухи" на даний момент. Я вже давно нічого змістовного собі не купувала, не хотіла і спеціально не шарилась по магазинам. Але так довго продовжуватись не могло і я собі вибрала найголовніше, щоби мені хотілося на зараз. 

     Воно ж як буває, стримуєш, стримуєш себе, а потім все скопом як накинеться! Дивуюсь собі, що втримуюсь від "купити негайно!". Якось приторможуюсь, чи зважаю, треба мені це чи ні. Та думаю, що на найближчий час ось саме ці "хочухи" мені ну дуууже, ну дуже потрібні!!!! Головне, тепер приорітетність вірно побудувать. Так от, яяя хоооочуууу ось що:

"Натурниця" закінчена! Звітик #3, останній ;-)

І знову привіт!

Сьогодні такий собі затишний вечір, всі вдома, пухнаста поруч, тепленько і добре...

Особливо в такі вечори хочеться прям на дотик відчути затишок, насолодитись цим відчуттям, бути поглинутим ним, запам'ятати... 

От і сьогодні все це у купці зробило свою справу і я таки закінчила "Натурницю"! Беки подолала ( хоч як я іх не люблю))  та і не так багато іх було))) Ця невгамовна дівчинка не давала мені спокою з самого початку, я описувала всі своі пригоди у раніших постах, але як на диво дуже легко закінчилась. Картинка невеличка, але, на мою думку, вийшла нічогенько так)))

Дяка велика Кульбабці за схемку і за те, що не побоялась віддати мені в роботу!

 Тож викладаю свій останній звітик по цій роботі, коли буде підібрана рамочка, то покажу звичайно ще, а поки із закінченням мене першого в житті відшиву!)))

НANDMADE-Expo 2015

Доброго вечора усім, усім, усім!!
Сьогодні неділя, передзима на вулиці (Карпати вже он починає накривать снігом!), вечір. Сиджу на кухні з ноутом, поруч пухнаста своїми лапами намагається завадити писати у блог, є тортик і гарячий чай - вечір ну просто створений для творчості)))
Сьогоднішнй пост, як ви здогадались, буде присвячений цьогорічній виставці Handmade 2015, яка ось-ось пройшла в Києві.
Наперед скажу, що я не збиралась робити огляд, адже з перших днів подібних заходів Інтернет кишить силою-силенною фото-звітів, дописів і відгуків. Але до часу поки я туди потрапила, я чогось зовсім не зустріла хоч невеличкої нормальної інформаціїї на цю тему (чи то не досконально шукала?). Та коли відвідала захід, зрозуміла чого так вийшло.

Моя читацька кишенька

Доброго вам усім дня!
Сьогодні дуже різко похолодало, сонечко пригріває, але колючий вітер змушує повірити, що от вона і настала - осінь. В цьому році нема бажання фотографуватись у листі, постити подібні фотографії та змагатися з подружками у кого краща... Чи то вік вже не той, чи інші життєві пріоритети з"явились?
Вийшли з колегами в обід на вулицю, аж тут от, холодає... Одразу повернулись назад, у тепло.. Я за чай з смачностями і вирішила, поки є трохи часу, написати про моє читацьке поповнення.

Багато з нас, напевне, підписані на Фейсбуці, або деінде на письменницю Надійку Гербіш, і, мабуть, багато хто з нас читали її "Теплі історії...". Я, наприклад, товаришую з нею на багатьох ресурсах, а її особистий блог для мене є справжньою віддушиною.
Так от, ті, хто знайомий з нею, напевне, чули і про "Дороговкази...", книжечка, що нещодавно вийшла у видавництві "Свічадо". Звичайно ж, закортілось і собі))) Дякуючи Вікторії та її опису, впевнилась, що все ж таки потрібно купити і у власну читацьку кишеньку. Книжечка дійсно невеличка і можна "промахнути" її за раз, особливо зважаючи на мою швидкість читання, тож за пару хвилин промайнувши з десяток сторінок, я відклала до вечора.
Але ж одну книжку не замовиш! Ну як це так!)))
То ж в ту саму кишеньку потрапили ще "Вересові меди" Надії Гуменюк ("Клуб сімейного дозвілля", 2015 рік) та "Пустоцвіт" Тимура та Олени Литовченків("Фоліо", 2012 рік).

"Вересові меди"

"Нічого не буває просто так, без задуму Божого. Як і неймовірна знахідка, що трапилася в родині волинських селян, — крихітне немовля, яке лежало просто неба посеред дороги… Подружжя не мало дітей, тому маленьку Богдану виховало як рідну — бо її сам Бог дав… 
На дворі — буремне ХХ століття. Перша світова, революція, репресії… Ніщо не обминуло маленьке українське селище Туричі. І красуні Богдані, яка мріє стати актрисою й ладна кинути все, щоб здійснити цю мрію, судився довгий і бурхливий шлях. У її житті буде все: щира дружба, кохання до нестями, втеча з-під вінця, в’язниця, війна, правда про своє таємниче народження й коротке, але пронизливе щастя… А ще — терпкий і солодкий смак вересового меду, що може бути не тільки цілющими ліками, а й грізною зброєю проти ворогів…"

"Пустоцвіт"

"Влітку 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна милостиво розглянула й затвердила петицію про поновлення гетьманства на українських теренах. Булава дісталася хлопцеві з незаможної родини, який зробив фантастичну кар’єру — Кирилу Розумовському, рідному братові морганатичного чоловіка імператриці. Життя закружляло у скаженому калейдоскопі... А що ж одержала Україна?! Невиправдані очікування, бездарне керівництво, бездіяльність у вирішальні години... Фінал був закономірним: остаточна втрата державності."

Скарбів набрала повні кишені, сьогоднішня погода спонукає зовсім нікуди не їхати, а після роботи звернутись калачиком на дивані, попиваючи калиновий чай зануритись у ці історії..

Не хочу інтернетів-новин-політиків, хочу спокою і затишку  (пишу і в голові зразу ж: "А як же там наші воїни, вони ж не в такому затишку, вони там підлозі сплять.......")....

Знаєте, от правильно Вікторія написала, що кожній книжці потрібен свій час... Мабуть, саме зараз для мене є вчасною "Дороговкази..." Хочу відповідей на купу питань, а їх нема... Можливо потім вони з"являться, побачимо...

Дякую, що завітали!

Звіт по відшиву "Натурниця" № 2

Сьогодні трохи більше потепліло, на завтра ще тепліше, а на післязавтра до + 30. Що це значить? Це значить, що я маю нагоду ще раз в цьому році відчути прихід осені. Ох, як же мені подобаються ці ранки, свіже з примороззю повітря, шалики, шарфики і звичайно ж К-А-В-А. Як жарко, то не так вона і п"ється, я вам скажу....
Маю ще одну нагоду в цьому році висунути носа із вінка балкону і з насолодою вдихнути холодненьку свіжість....

Це я до чого?
Як холодно, воно якось краще вишивається.. Спокійніше. Уже ж і бігти нікуди наче не потрібно.... То я за останній час трошки підквапилась з відшивом "Натурниці". Скоро, вже зовсім скоро її закінчу, від беків мені тут не відкрутитись у будь-якому випадку, тож буду вчитись їх любить. Беки вони такі.
А поки що - ловіть! ;-)

Дякую, що слідкуєте за цією роботою і за те, що зайшли у гості! ;-))

Мамине вишивання

Усім привіт!
Час спливає немов вода, летить, біжить кудись, хіба за ним встигнеш? От і зараз за вікном вже осінь, а зовсім недавно я ще дописувала у серпні... Ех, час невблаганний....
Я знову дістала свою осінньо-зимову подружку-чашку, з якоі дуже зручно пити каву, а особливо мене в ній приваблює розмір, скільки хочеш-стілки і наливай собі!

Так от, кава зварена, пахне таким приємним духм'яним ароматом, солодка молочна пінка теж зробила свою справу і я, у цей прохолодний осінній ранок, всілась писати сюди. Називається, відчуй себе письменником))))

З головою в авантюрку або відшив "Натурниця"

Давно-давненько я не писала тут про свої напрацювання на вишивальній ниві, та і чесно кажучи, останнім часом якось дуже попустилась у відношенні вишивки. Ні-ні, не подумайте, що відмовляюсь від цього заняття, навпаки, більш вдумливо та раціонально стала підходить до всього цього. Вже немає отого постійного "хочу-хочу-хочу, все хочу", потрошку дошиваю свої праці-залежі, перестала шаритись по магазинах вишивальних (чи то той клятий курс долара таке витворяє з людьми, чи то просто в місто так грунтовно не вибиралась...), чи просто наситилась вже хотінням, трошки заспокоїлась і потихеньку-помаленьку #хрестикую (о, хештег придумала!).
Але ж бува оті нотки невгамовного хом"яка таки десь проскакують і маю після такого наскоку розповісти вам накінець про мою першу авантюрку, в яку я ув"язалась (по-доброму!) з величезним бажанням!
Одна моя добра знайома Кульбабка створює офігенні схемки для вишивання! Все б нічого, та чіпляє воно ну прям за живе! То козака Мамая придумає, то портрет Залізняка, то Характерника виведе... Я вважаю, що совісті у неї немає, бо за кожним постом із новою схемою, в мені отой хом"як просинається, не зважаючи на раціональні думки! І допросинався він до того, що я взялась за відшив схемки "Натурниця" за мотивами картини Тараса Григоровича Шевченка (ага, мало хто, мабуть, знає, що перше він був художником і навчався саме на художника, це вже потім почав писати вірші).

Ну блін, ну так вона мені в душу запала ця картинка, що спасу не було! Розумієте, мене завжди у вишивці приваблювали якісь неординарні схеми, тобто, квіточки-обійми-пари і таке інше я вишивала, зараз у роботі морський пейзаж, хатинка, беки у "Райському куточку", а от захотілось чогось такого, чого ні у кого не має... Тому і погодилась!

Та не так все легко і просто було. Замовила ниточки і тканинку, поки прийшло замовлення (а мені ж все і одразу подавай!), відшила трохи, потім зрозуміла, що не того розміру Аіду взяла, знайшла у себе (!!!) потрібного розміру кусочок, відшила, подумала, що і це не така, замовила ще раз потрібну, прийшла потрібна, виявилось, що вона така сама як і моя.... Почала нормально вже шити, як два рази прийшлось розплутувати, бо то не тим кольором (інколи моя неуважність доводить мене до сказу!), то не там вишила.... Корочше кажучи, накінець потрошку пішла моя "Натурниця" відшиватись. Як казала Кульбабка "Дійдеш до її 5-ї точки, накажеш!" Мабуть так і зроблю))))
А поки, на ваш суд перший звіти по відшиву ловіть!
Хоч трішечки, хоч помаленечку, але все ж таки просовується моя робота))))

Привіт, Яремче! Подорож на раз-два!

Коли плануєш відпустку, то все необхідне з собою береш, все продумуєш. А от коли не плануєш, а вона трапляється, береш дійсно необхідне. А те, що забув - значить воно не так уже й треба....

Дивувальний пост!

Привіт усім!

От скажіть, буває у вас так, що от не чекаєш нічого від якоїсь події, або трошки не на те націлена була, а воно бац і трапилось? І ти така у шоці ходиш, не можеш зрозуміти, що ї як)))

Ото і у мене таке вчора було.

Є у мене одна подружка, ми знею однолітки, різниця у віці в одну добу. Тобто, знаходимо спільну мову на раз-два! Так от, крім того, що вона гарна людина, то ще й толковий фотограф, художник, майстер по роботі зі шкірою (прикраси, розпис на шкірі). Є у неї свої напрацювання, вона створює колекції, проводить майстер-класи т.і. Ну і звичайно ж, всі свої роботи вона виставляє на продаж, попередньо фотографуючи їх. Я вже не вперше стаю її "жертвою" у фотосправі, мені це діло дуже подобається (хоча кому з нас дівчат це не подобається, а?) і на цей раз вона попросила мене попозувати для реклами її прикрас. А мені що - раз-два - і готова! 

Процес це неймовірно цікавий, хоча і достатньо важкий (потрібно "правильно" стати, руки у вірному місці, голову трііішечки вище... ні, не так... о, ось так, стій!), але ж діло не тільки в тому, реально час весело провести можна, подуркувать! Нафоткались ми з нею досхочу, я у неї ще й позичила фотоапарат, трішки поуправлялась у цьому ділі.  

Щоб ви розуміли, в цій фотосесії акцент був поставлений виключно на прикраси, ми, правда, задіяли, лише 2 наборчика. 

От якраз вчора вона мені видала фотографії. 

Дівчатааа...... Я не могла вкластись до 12-ї ночі, вона зі мною також! Хоча фоточок вийшло 200-250, не більше, але ми реально не могли вибрать, які найкращі (я - щоб в Нет закинуть, вона - щоб обробить для рекламних постів). Фотографи мене зрозуміють - для того, аби зробити нормальні фото, потрібно відклацати тонни кадрів, і буває так, що з них вийде один-єдиний нормальний. А тут як на підбір - всі кльові!!!!

Я розмістила у соцмережах декілька, але не чекала на такий ажіотаж! Дуже, дуже багатьом вони сподобались, багато хто оцінив! Ми з нею в шоці, корочше кажучи! 

Повторюсь, акцент був виключно на прикраси, навіть думок в голові не було, щоби я якось по-особливому стала, чи голову повернула, чи ще щось.

Ефект вражаючий!

Тому не змогла втриматись, щоб не поділитись з вами! :-)))

Ну і звичайно, як же без пухнастих створінь?! Прийшов до нас допомагать, куди ж його дінеш, мусили фотографувать))))

Підпис: Невгамовне Дурко! ;-)

Усіх люблю! ))

Звітик по "Закоханих" та трошки відпочинку ;-)

Усім привіт, дівчатка!
У позаминулому пості я слізно-слізно обіцяла відзвітуватись по "Закоханих" (це я так цей процес назвала). Так от, можете мене привітати, я у відпустці і виконую обіцяне!

Зараз таке пекло на вулиці, що, мабуть, не мені одній НЕ до вишивання! Літо вирішило з нами гратися у кішки-мишки, то спека, то дощі. От як воно витримать, а?
Тому ми подумали і втекли на трошки з міста у село.... Оооой, де б ще так добре було, як не у селі? Тут тобі і свіже прохолодне повітря, і молочко з-під корівки, і ціпочки, які щойно вилупились, кицька "приходяща", а на додачу краєвиди з городу і шашлик!
Аби трошки розрядить літню спеку, накидаю вам сільських мотивчиків!

(а у нас ще тут вишеньки є смачненні!)

Українське вбрання: прикраса чи повсякденність?

Вже давно натрапила на цікавий сайтик "Етнографія" називається. А там сила-силенна всякого добра гарного є: про наші традиції, про наш український побут, про одяг тощо. Така собі скарбничка минулого)) І на просторах цього ресурсу побачила статтю про те, коли міські жителі почали вдягатись у вишиванки. Тема на перший погляд проста, але якщо добре подумати, то дуже глибока.

От я колись зачитувалась Шевченком, Українкою, Франком та іншими і завжди у їх творах образ українських жінок поставав у простій вишитій сорочці, фартушок, на голові стрічка, чи вінок на свято.

Тобто, це був звичайний, повсякденний одяг, можливо навіть під грифом "сільський". У місті подібне вбрання не так було популярне, якщо щось таке і вдягали, то виключно під якісь події. "Городська мода" - вона ж інакша))))

Зараз настали такі часи, що поняття "мода" набуло якогось гібридного значення, от інколи ти бачиш людину і не можеш зрозуміти, чи то вона настільки бідна, що в лохмітті ходить, чи то так "по-модньому", як казала Проня Прокопівна)))))))
А от останнім часом вишиванка для нас стала таким собі індикатором причетності до чогось глибокого, свого, ідентичного...

Тому мене і зачепила ця стаття "Коли городяни вдягли вишиванку". Почитайте, лінк тут. А хто не має можливості, то передруковую у пості нижче!

Море у руках...

Доброго вечора, дівчатка!
Соромно, ой як соромно мені, що так на довго блог закинула((( Знаєте, але у кожного в житті, мабуть, бувають такі дні, коли ти ну усім-усім родичам, друзям і знайомим потрібен був, величезна купа справ і на вишивання та блоговедення майже зовсім не вистачало часу...  Чи може від усього потрошку відпочивати потрібно? Ну, картинку у житті змінити треба.... Корочше кажучи, я повернулась з новинами до вас)))

В цьому році нам не випадає куди-небудь поїхати, зміни на роботі обмежили відпустку з двох тижнів на один (хоч і тричі на рік можна брати, але лиш на тиждень), далеко, як-то кажуть, не заїдеш. По-друге, якось особливо і не хочеться.... Тому море мені в цьому році тільки сниться буде... А я ж так люблю з ним розмовляти.... Так люблю....

(фото зроблене на березі Чорного моря у Криму, 2013 рік)

Плед, зв'язаний крючком.

Уже минуло трохи менше двох років, як я почала вив'язувати пледика. Пообіцяла чоловіку, що закінчу його до серпня (почала десь у лютому). Увесь цей час готові квадратики лежали на балконі, змотані, запаковані, чекаючи своєї участі.
Мабуть усьому свій час, або натхнення - річ примхлива, але чогось саме зараз прилетіло мені все таки закінчить це діло. Ну, або наступає той момент, коли хочеться попідгрібати якісь залишки незавершеного.... Я таким чином беки прошиваю періодично)))
Так ось, підштовхнула мене до цього ще і Nata Crea, я би ще довше "дозрівала")))) А так, мені на пошту була відправлена схемка, як ці квадратики можна легко з"єднати між собою.
Та тут, як завжди, вилізло наззовні моє (буває не часто) небажання думати... Помудрувала я над схемкою та і вирішила просто голкою їх зшити.
Що з того вийшло, дивіться далі. Можливо десь не дуже акуратно, можливо десь видно шовчики, але я накінець його закінчила! Мені подобається, чоловік у захваті (йому тепер буде удвічі тепліше тусуватись на балконі зимою), та і ще один довгобуд викреслений зі списку!)))

Вишивають у Китаї. Тао Вэйхуа.

Іноді шарення в Інтернеті приносить цікаві моменти.
Отак і на цей раз.
Натрапила на відео, де розповідається про дівчину з китайської провінції, яка з дитинства захоплювалась вишиванням і що з того вийшло.
Дивишся і захоплюєшся її майстерністю! З якою м"якістю, ніжністю та з яким спокоєм вона вишиває, прокладає кожен шовчик. Може це звичайно і ефект майстерно знятого відео, але враження та емоції ї від переглянутого неймовірні... Таким спокоєм віє, таким зосередженням і якимось знанням, тільки їм відомим...  Хочеться ще і ще переглядати, наповнюватись цим...
Ну що я вам тут розказую, просто подивіться...

Дякую, що завітали! ;-))


підпис: Невгамовне Дурко!