Кидаєш в сумку необхідні речі
І починаєш подорож омріяну
Плануючи від всіх миттєву втечу (с)
І знову здрастуйте! Життя закрутилося якось дуже-дуже! Чи то літо і тепло так діють? Нема жодних вихідних з початку травня, аби ми повноцінно побули вдома))) Стільки планів-зустрічей-подорожей, що передихнути ніколи! Зате вражень у нас ціла торбинка!!!
Прагну з вами поділитись, бо нема сил мовчати, та і поки є вільна хвилинка!
Почну з того, що самі кльові та незабутні подорожі починаються зненацька. Той випадок, коли за 3 дні вирішили їхать, забронювали житло на перших два дні, покидали у сумку необхідні речі і гайда - на зустріч враженням!
На цей раз наша подорож почалась зі Львова. Ех. Два дні тут - це занадто мало для такої "чомучки" як я, хочеться по усіх усюдах походить, багато чого подивитись і усе-усе пофотграфувать, але ж ми були не самі, з друзями і я вирішила їх пожаліти, не тягати по всіх місцинах, майстерно мною відмічених на карті міточками)))))
Львів, як я вже колись писала - це окрема країна! Тут мер безтурботно катається на ровері і ніхто на нього не звертає уваги, тут постійні вуличні музики зачаровують композиціями, тут юрба туристів, які тобі ну зовсім-зовсім не заважають, тут мерехтіння ліхтарів, тут дух старовинності...
А ще Львів - то місто контрастів! Літом він чимось нагадав Одесу, уявляєте!)))))
І Шевченко щось проповідує....
І вулички зачаровують...
І видертись на Ратушу не так вже й важко, бо ж з неї пейзажі он які!!!)))))
А ще неодмінно пронизує тебе дух Львова, коли заходиш у під"їзд... Ця драбина не тільки нас переносила у минуле, а й особисто у мене було постійне відчуття, що от зараз вийдеш за двері, а там не галасливе інтернетно-гаджетове товариство повсюди, а карети їздять, пані та пани ходять розодягнуті у вишукані вбрання... А ось тут поруч батяр поцупив у когось гаманця, а хлопчик на розі Валової роздає свіжі видання....
(ой... я ж, власне, вже вдома... що це я....даааа... от бачите! бачите! я ж кажу - зайдеш у під"їзд чи дворик і починається! аж мене й вдома той дух дістав!)
Та відпустка наша тільки-но лиш починалась, Львів залишили позаду і знов - у мандри!
Гори! Мої улюблені, рідні, МОЇ ГОРИ!!!
Я знову була у вас у гостях! Я знову приїхала до вас!!! Як же я скучала! Як мені хотілось птахою полетіти, щоби осягнути всю вашу велич! Як мені хотілось надихатись вашим повітрям, надивитись на вас!!!
Та хіба бувають гори без річок? Річка Прут, оспівана у піснях і переказах...
"... чарівний край Черемоша й Прута...."
На цей раз потік порадував нас більшою водою))) Ми із задоволенням спостерігали за тим, як води розбиваються об каміння, перекочуючись у вільне русло.... Зовсім не було людей, тому ми насолоджувались перебуванням майже наодинці з природою!
р. Прут, водоспад Пробій
Такі вони - гірські потоки... Несуть в собі силу, красу, неймовірну могутність!
І знову - гори!!! Просто зараз плакати хочеться і туди, назад, пустіть мене назад!!!!
І до хмар можна доторкнутись рукою!
Водоспад Гук
Підгорецький замок на Львівщині. Краса неймовірна! Виглядає велично! А які краєвиди відкриваються поза ним! Але сум за те, що його ніхто не реставрує... будівля занепадає.... А, повірте, там є на що подивитись! Ех....
Ну як в словах описати враження? Думаєте це так легко? Скажу лиш одне. Якщо є можливість, то не жалкуйте грошей, поїдьте по Україні! Наскільки у нас земля прекрасна і скільки мало чого бачили! Ми прагнемо відпочинку з комфортом, десь там, у далеких країнах... А ви поїдьте по нашій, по Україні. Повірте, вона вас зможе вразити!!!
Ну, а далі... А далі ми не змогли всидіти на одному місці і тому через тиждень почимчикували по історичних місцинах))))
У 1689 році чернігівський полковник Яків Лизогуб отримав в дар від гетьмана Івана Мазепи земельний наділ у Седневі, на високому березі річки Снов. Вже через рік він будує на своїх нових землях невеликий кам’яний будинок і церкву.
Починаючи з першої половини XVIII століття, син Якова Лизогуба – Юхим грунтовно забудовує садибу і закладає мальовничий парк. Садиба в Седневі стає родовим гніздом родини Лизогубів.
У 1821 році полковник Ілля Лизогуб подає у відставку і переїжджає до Седнева, де разом зі своїм молодшим братом Андрієм приймається за облаштування родового маєтку. Брати зносять частину старих дерев’яних будівель і зводять великий кам’яний одноповерховий будинок. Саме цей будинок і зберігся до наших днів.
Крім облаштування нового садибного будинку брати Лизогуби розширили і облагородили парк, прикрасили його альтанками і фонтанами, спорудили штучний грот та стилізованого під морське дно.
Частими гостями садиби Лизогубів були Тарас Шевченко і Леонід Глібов. В кінці XIX століття в садибі ховалися від переслідування царських властей відомі недовольці Софія Перовська і Андрій Желябов.
Останнім жильцем в садибі був Федір Лизогуб, голова уряду України за гетьмана Павла Скоропадського.
У 1920 році садиба була націоналізована і перейшла введення місцевого виконкому. З радянських часів і до 2012 року в садибі Лизогубів розташовувалася Седнівська середня школа.
Одна з двох церков у Седневі, побудована Я. Лизогубом
Садиба Лизогубів (задній план)
Враження від побаченого неоднозначні. З одного боку ми були у захваті, з іншого - нам страшенно було жаль того, що ось така історична спадщина занепадає.....
Там просто неймовірно красиве місце! Настільки комфортно, настільки спокійно і гарно, що описати неможливо! Нам провели просто феєричну екскурсію! І лиш для нас, за якихось 20 грн. з людини, екскурсовод (а по сумісництву, керівник музею-садиби) розповіла нам стільки цікавого, що неможливо уявити! Аби нам не потрібно було ще додому вертатись, вона б іще й ще продовжувала! Донедавна тут була школа і все це помістя було захаращене. У 2012 році побудували поруч нову будівлю, дітей перевели, а історичну садибу віддали на "відновлення". І от уявіть, тут працюють 3 людини: керівник - екскурсовод, яка не просто "хворіє" своєю справою (вона нас ледве відпустила, знову і знову зупиняючи нас і намагаючись ще і ще розповісти якихось цікавинок!!), прибиральниця і двірник. Працюють за "просто так". Намагаються відновити своїми силами, коштами, або за ось такі екскурсійні прибутки цей скарб! Бо насправді, мало хто знає, що Лизогуби відігравали дуже важливу роль у політичному та суспільному житті тогочасної України. Вони були освіченими людьми, любили та шанували свій народ! За іх бутності тут, у Седневі, були побудовані 2 церкви, лікарня, багато шкіл! На початку 20-го століття деякі чоловіки з сім"ї займали пости у міністерствах при Скоропадському! І, до речі, за Радянської влади, до прізвища Лизогуб була прискіплива увага! Прикро, що це не розповсюджується в маси. Прикро, що мало хто знає про ось такі історичні постаті!
Подорожуйте, шукайте, показуйте, викладайте у мережі, щоби як можна більше людей дізнавались! Хотілось би, аби наші діти мали уявлення про історію не тільки з книжок, а ось так, наочно!
Хух, ну, наче трошки розповіла, де я весь цей час вешталась)) А на останок, ловіть невеличкий мій звітик з відшиву ще одного листочка "Осіннього пейзажу" від Luka-S:
Вибачайте, що не якісні фото, швиденько клацнула на телефон, обіцяю на найближчих вільних вихідних порадувати вас якіснішими знімками та змістовною розповіддю все ж таки про вишивання!
Гарно всім життя-буття та дякую, що зайшли у гості!
Цілую усіх та безмежно люблю!!! )))))
Немає коментарів:
Дописати коментар