16.12.15

Відпочинок. Зима. Вишивання. ЛЬВІВ.

Усім доброго дня!
Я тут, я повернулась у блогосферу до вас, мої любі. Мене так довго не було і назбиралось стільки всього, про що можна було б розповісти, що навіть не знаю, з чого почати і як умістити все в один пост.



Почну, мабуть, з того, що я знову була у Трускавці, це така собі вже традиція стала, кожного року, у листопаді їздити на тиждень попити водички. Колись я вже розказувала про саме місто, про його досить помітне розростання та зміну. В цей раз розповім, можливо, і не дуже приємні новини. 
Ми, як і завжди, винаймали помешкання у такої собі Анни, грузинки за походженням, дуже тепле про неї враження склалось, така привітна особа. Все в квартирі було при ділі, все для комфорту винаймачів. Якось в один із днів запросили ми її на чай і мали неабияку зустріч - за пару-трійку годин не могли наговоритись. Вона розповідала про своє життя, про те, як потрапила з Батумі аж у Трускавець, як переймається за єдиного сина, який навчається та працює тут, у Києві, розповідала про труднощі, з якими її смі"ї зараз доводиться стикатись. Говорили довго і на болючі теми, вона розповіла, як за безцінь "регіони" купили оті корпуси санаторіїв, про які я писала у травні, тому вони і не працюють (отримала відповідь на свої питання з цього привроду), як розпродують майно з них, як занепали ті будівлі, які ще трохи функціонують. Анна розповідала, що на другому поверсі власного будинку вони з чоловіком-лікарем затіяли будувати окремі квартирки-студії для найму і у що їм з теперішніми цінами на газ вони будуть обходитись - зовсім і не вигідно. В одній з них, вже повністю облаштованій ми були, там є все: двоспальне ліжко, диван, шафа-купе, невеличка кухонька, підлога з підігрівом, телевізор і сан.вузол, тобто все для комфорту невеличкої сім"ї. Я собі сказала, що як ще поїду у Трускавець, неодмінно буду жити тільки у неї))) Другу таку ж квартирку вони якраз доробили, мали тільки привезти меблі, але Анна тепер не впевнена, чи варто вазаллі її облаштовувати, бо плата за оренду не покриє суми за витрачений газ на опалення. 
Ще розповідала, як потроху (разом з суттєвим зовнішнім розквітом) занепадає старе місто саме по собі, як не слідкують за бюветами (власне, ми це і самі бачили), як все менше і менше стає туристів.
Зійшлися з нею в думці, що держава могла б забезпечити реабілітацію атошників, на це є і бази, і створили б багато робочих місць у самому містечку... але ж кому воно потрібне?
Дуже була втішена знайомством з цією жіночкою, так і хочеться до неї ще і ще приїжджати)) Тож, якщо хтось надумає туди поїздкку, звертайтесь, у мене є її контакти!))
Тепер про хороше і не сумне. Будучи там, ми з ходу потрапили у зиму-казку))) Багато хто з дівчаток вже бачили фото в Інстаграм, але викладу ще їх сюди, аби ви також пораділи))))


Легенький сніжок, -2 градуси, вітру нема, що ще для щастя потрібно?)))
Звичайно ж були дні, коли сніжок танув і на прогулянку виходили ось ці набундючені чуваки, які не мають совісті і тільки примітять у вас в жменці шось смачне одразу ж налітають))) Інших жебраків-більчат я бачила лиш раз і то одного, не встигла зафотографувати.

Взагаллі-то, саме містечко саме у цю пору дуже гарне, красиве і привітне



.. якби так хотіла, аби все ж таки у нас почали робити щось для людей, аби відновили корпуси санаторіїв, полагодили толком бювет, почали відправляти людей на лікування, тим самим дали б роботу для мешканців Трускавця. так хочеться, щоб те, чим пишалась наша держава не занепадало, а навпаки, процвітало! Дуже хочу!!!
І да, забула (-100 мені з карми) показати, як я за тиждень просунулась в "Осінньому пейзажі". То я за два 1/60-ту ледве осилила, а тут за 3 дні ще 3 шматочки вийшло)) Потроху почала вимальовуватись картинка.


Тепер перейду до наступної поїздки. 

Львів. 
Місто Лева. 
Шановне місто Лева.
Хіба є слова, які могли б його описати? 
Думаю, ні. 
Хіба можна його з чимось порівняти? 
Хіба з м"якувато-терпким смаком кави, солодким - карамелі, п"янким - пряника...
Я там була не вперше, але...
Я не хочу звідти їхати, я не хочу покидати те місце. От саме центр Львова. Я дійсно відчувала, як дух історії, богемного життя, небувалої творчості проникає крізь мене.
Це назавжди.
Я сто разів туди повернусь, обнишпорю кожний куточок, побачу всі дворики, обходжу всі вулички! Я собі обіцяю. Точно.

Дивіться фото і все зрозумієте)
(церква Св. Юра)

(церква на початку руського (тобто, українського) кварталу)

(музей-аптека)



(вірменський квартал)



(вигляд на місто з Ратуші)

(Представництво Греко-Католицької Церкви в Україні)

(площа Ринок)

(пам"ятник Данилу Галицькому, засновнику Львова)

(пам"ятник Тарасу Шевченку з постаментом)

(звичайно ж, Оперний театр!)

(місто вже починає готуватись до новорічних свят, повірте, затемна це небувале видовище! На фото - ярмарка. До речі, тут зустріла і Данила Яневського і Мирослава Кувалдіна із колишнього гурту "Зе вйо". Стояв так собі, глінтвейн попивав біля одного з столиків)

(спробували Різдвяне пиво, яке нам по блату злили на спробу, бо воно поки не продається, у закладі "Старгород". Вони самі його варять по чеським технологіям і тільки до новорічних свят, тож нам пощастило - 9,5 градусів, які не відчуваються, присмак ржаного хліба і тягнуча консистенція, смакотааааа ;-)

(це я побувала у закладі "Пошта на Друкарській", де спробувала відмінну каву "Для Панянки", а також саморуч зробила листівку!)

(Львівські вуличні інсталяції)

(вітрина Карамелькової крамнички, вам солодко?)

(ну і ще одна вулична інсталяція)

Це не всі фото, не всі враження. Я все ж таки надіюсь на подарунок від Діда Мороза - фотоаппарат - і неодмінно ще сто разів поїду до Львова і все-все нафотографую, обіцяю! Тоді вже все до ладу розповім)))))

На цьому пост буду завершувати, я і так забрала купу вашого часу))
Люблювас безмежно і обіцяю так на довго не пропадати більш!

Ваше - невгамовне Дурко!